Дома
Добре дома. Вчора летів весь час на південь, але при вильоті було -3С при прильоті - 14С. Зате який в Києві чудовий довгий зимовий день. Я за останні тижні звик, що сіріти починає о дев'ятій, а о третій вже глупа ніч.
Порадувала авіакомпанія Аеросвіт. Вона останнім часом часто радує. Чорт із старим літаком (крісла в салоні мають вигляд потасканих меблів 80-их років) чи із запізненнями (в той день всі запізнювались). Порадував стюард Парніша з самого початку поводив себе дещо зверхньо. Про посмішку, частину уніформи стюарда, мова навіть не йшла. До завершеності ж образу "пацанчіка з района" не вистачало піваса й семок. Апогей наступив після приземлення, коли літак вирулював на стоянку. Ми запізнились на 50 хвилин. В деяких пасажирів були стиковочні рейси. Люди, зрозуміло, нервували. Одна дама, і вона без сумніву не права, ще до зупинки підскочила і почала з багажної полиці діставати речі. Стюард мав її ввічливо попросити залишатись на місці. Наш герой нетерплячу пасажирку просто всадив в крісло. На її емоційне "I have change" відповів, з інтонацією і лицем продавщиці радянського гастроному, "Don't have change". Це грубо, дуже грубо.
Також дещо відвик я від маршруток, подраного Сільпо, горбатого катка на тротуарах. Але мені добре. Я дома. Як ніби я був на роботі, а ввечері прийшов втомлений в добрий теплий дім, де мене чекали.
Порадувала авіакомпанія Аеросвіт. Вона останнім часом часто радує. Чорт із старим літаком (крісла в салоні мають вигляд потасканих меблів 80-их років) чи із запізненнями (в той день всі запізнювались). Порадував стюард Парніша з самого початку поводив себе дещо зверхньо. Про посмішку, частину уніформи стюарда, мова навіть не йшла. До завершеності ж образу "пацанчіка з района" не вистачало піваса й семок. Апогей наступив після приземлення, коли літак вирулював на стоянку. Ми запізнились на 50 хвилин. В деяких пасажирів були стиковочні рейси. Люди, зрозуміло, нервували. Одна дама, і вона без сумніву не права, ще до зупинки підскочила і почала з багажної полиці діставати речі. Стюард мав її ввічливо попросити залишатись на місці. Наш герой нетерплячу пасажирку просто всадив в крісло. На її емоційне "I have change" відповів, з інтонацією і лицем продавщиці радянського гастроному, "Don't have change". Це грубо, дуже грубо.
Також дещо відвик я від маршруток, подраного Сільпо, горбатого катка на тротуарах. Але мені добре. Я дома. Як ніби я був на роботі, а ввечері прийшов втомлений в добрий теплий дім, де мене чекали.