Фактично, готується масштабний наступ на права всіх основних соціальних верств України: робітників, малого й середнього бізнесу, бюджетників.
А опозиція про це мовчить.
Виникає питання: а, може, усі вищеназвані акції цілком відповідають фундаментальним, а не декларативним, інтересам опозиційних сил не менше ніж владних?
Якщо взяти на озброєння досвід РФ, де ряд політичних процесів пройшли значно раніше, то українську опозицію можна розподілити на три основні течії:
- олігархічна квазі-опозиція;
- ліберально-демократична інтелігентська опозиція;
- неорганізовані суспільні верстви.
Олігархічну квазі-опозицію в російському сценарії представляв рух "Отечество - Вся Россия". Мало хто зараз пам'ятає про цього політичного монстра епохи "пізнього Єльцина". А між іншим, тоді це була найпотужніша партія. Яка, проте, після виграшу Путіна на президентських виборах, не довго була в опозиції, а досить швидко влилась в стрункі ряди "Єдиної Росії". Не було їм чого ділити. Бо в плані соціально-економічних інтересів великий капітал та регіональні еліти досить швидко знайшли точки дотику.
Відповідно, увесь тягар опозиційної боротьби ліг на російську ліберальну інтелігенцію. Проте, вона досить швидко скотилась в маргінал. Проблеми, які піднімали російські ліберали, були чужими та незрозумілими для народу. Відповідно, сама ідея опозиційності в Росії активно маргіналізувалася.
А на цьому тлі періодично відбувалися прояви соціального протесту, наприклад, проти монетизації пільг, - неорганізованого, а тому малоефективного.
Саме така модель впроваджується в Україні.
Тільки роль ліберальної інтелігенції за наших умов перебирають на себе націонал-патріоти.
А тим часом, поки українські опозиціонери будуть займатися взаємним поливанням брудом, у Верховній Раді будуть спокійно ухвалюватися законопроекти, за якими Україна й далі буде закріпачуватися.
Опозиція, якщо вона хоче бути реальною, а не паперовою, має відстоювати реальні, глибинні інтереси українського суспільства. Довкола цього можна буде об'єднати великі соціальні верстви.
Повністю Петро Олещук, для УП