Вся проблема не у вчинках, а у їх кількості. Львів 9 травня.
Від провокації виграли проросійські провокатори. Програла українська опозиція. Виграла й Партія Регіонів. Виграв Кремль.
Прочитав статтю і не зрозумів кого вона захищає, кого засуджує. Вся надія на ефемерні декілька років. Протягом яких росіяни з українцями і інші національності які проживають в Україні, зрозуміють один одного. Тобто зрозуміють так, що відчують (побувають у їхній шкурі) біль і патріотизм людей які боролись по суті за одне і теж. ОУНівці за свою землю і люди заангажовані совєтскою ідеологією, але за ту ж саму землю.
Це, як на мене, хибна думка. Взагалі політологи дуже заплутують мислення людей. Виглядає так що вони притягують за вуха речі які не притягуються.
Зрозумійте одне! Іде боротьба націй і культур. І в цій боротьбі виграє сильніший.
Взагалі це та ж сама еволюція і боротьба за виживання.
Тільки та держава яка уміє себе захищати заслуговує на існування. І іншого не дано. Треба усвідомити, що тільки та ідеологія і спосіб мислення об’єднує великі маси народу яка активно пропагується. Толерантність і мультикультура для простаків, або на оборот для тих хто хоче розкачати націю і ввести свої порядки.
Кожному хто усвідомлює хоч на мікрону себе українцем треба розвивати це усвідомлення. Що таке Україна, це не територія по великому рахунку, це окремі особистості які є носіями цієї України. Українець протягом свого життя всмоктує ту культуру яка оточує його, і чим більше нас оточує українське тим міцнішими і ідейно згуртованими ми стаємо. І пропаганда і вихваляння всього нашого сприяє розвитку і зміцненню впевненості кожного у своєму фундаменті. Це працює як вірус. Якщо є невелика кількість людей яка гордиться своїм походженням, і при любій нагоді хвалиться цим, то це викликає заздрість. Звичайно хочеться наслідувати таких.
Нація яка розмита іншими немає сили і находиться постійно на роздоріжжі. Чому українофоби так агресивно відносяться до українського патріотизму? Вони бояться, це звичайний страх самозбереження. Відчуття конкуренції.
Я також вагаюсь з оцінками подій у Львові 9 травня. Але однозначно можу сказати, вся проблема не у вчинках, а у їх кількості. Молоді люди живуть патріотизмом, і сповнені ненависті до любої ідеології яка в минулому зневажала все українське. Уявіть собі що в кожному місті були б організовані бригади по зриванню прапорів. Всюди де проходили акції з червоними ганчірками, паралельно відбувались набагато більші акції, по захисту нашої землі від загарбників. Хто посмів би тоді. Сиділи би тихенько як щурі під віником. А на людей з червоними прапорами показували б пальцем і з острахом обходили, як біснуватих.
Прочитав статтю і не зрозумів кого вона захищає, кого засуджує. Вся надія на ефемерні декілька років. Протягом яких росіяни з українцями і інші національності які проживають в Україні, зрозуміють один одного. Тобто зрозуміють так, що відчують (побувають у їхній шкурі) біль і патріотизм людей які боролись по суті за одне і теж. ОУНівці за свою землю і люди заангажовані совєтскою ідеологією, але за ту ж саму землю.
Це, як на мене, хибна думка. Взагалі політологи дуже заплутують мислення людей. Виглядає так що вони притягують за вуха речі які не притягуються.
Зрозумійте одне! Іде боротьба націй і культур. І в цій боротьбі виграє сильніший.
Взагалі це та ж сама еволюція і боротьба за виживання.
Тільки та держава яка уміє себе захищати заслуговує на існування. І іншого не дано. Треба усвідомити, що тільки та ідеологія і спосіб мислення об’єднує великі маси народу яка активно пропагується. Толерантність і мультикультура для простаків, або на оборот для тих хто хоче розкачати націю і ввести свої порядки.
Кожному хто усвідомлює хоч на мікрону себе українцем треба розвивати це усвідомлення. Що таке Україна, це не територія по великому рахунку, це окремі особистості які є носіями цієї України. Українець протягом свого життя всмоктує ту культуру яка оточує його, і чим більше нас оточує українське тим міцнішими і ідейно згуртованими ми стаємо. І пропаганда і вихваляння всього нашого сприяє розвитку і зміцненню впевненості кожного у своєму фундаменті. Це працює як вірус. Якщо є невелика кількість людей яка гордиться своїм походженням, і при любій нагоді хвалиться цим, то це викликає заздрість. Звичайно хочеться наслідувати таких.
Нація яка розмита іншими немає сили і находиться постійно на роздоріжжі. Чому українофоби так агресивно відносяться до українського патріотизму? Вони бояться, це звичайний страх самозбереження. Відчуття конкуренції.
Я також вагаюсь з оцінками подій у Львові 9 травня. Але однозначно можу сказати, вся проблема не у вчинках, а у їх кількості. Молоді люди живуть патріотизмом, і сповнені ненависті до любої ідеології яка в минулому зневажала все українське. Уявіть собі що в кожному місті були б організовані бригади по зриванню прапорів. Всюди де проходили акції з червоними ганчірками, паралельно відбувались набагато більші акції, по захисту нашої землі від загарбників. Хто посмів би тоді. Сиділи би тихенько як щурі під віником. А на людей з червоними прапорами показували б пальцем і з острахом обходили, як біснуватих.