Сказати, що політизація церкви шкодить православному християнству - не сказати нічого.
Олександр Палій, історик:
ДОБРИЙ ПАСТИР НЕ МОЖЕ КЛИКАТИ СВОЮ ПАСТВУ ТУДИ, ДЕ ЇЇ ВБИВАЛИ МІЛЬЙОНАМИ
Попри історію сусідства, яка рідко буває простим, між Україною і Росією можуть скластися гармонійні відносини.
Потрібна лише одна умова: щоб усі керувалися заповіддю: "Не пожадай ні дому ближнього твого, ні поля його".
У московського патріарха Кирила є в Україні своя паства, до якої, він має право приїжджати.
Проблемою є те, що метою візиту патріарха Кирила, швидше за все, є заявити чергові приховані й неприховані претензії на українські території.
Сказати, що політизація церкви шкодить православному християнству - не сказати нічого. А тут ми бачимо пряму участь російської церкви в політичній пропаганді.
Завдяки політиці УПЦ МП, зрощенню її з пропагандистською машиною Російської держави - вона пройшла унікальний шлях: стала релігійною меншиною в умовах абсолютного кількісного переважання її храмів. Участю в реалізації політичних цілей, що не мають нічого спільного з релігією, церква саморуйнується.
Так, за даними опитування Інституту політики, проведеного в 2009 році, 39% громадян України вважають себе вірними Київського патріархату і 24% - Московського. Цьогорічне опитування в Києві дає співвідношення 50 на 16, і ще 5 відсотків для УАПЦ.
Сподіваюся, що ієрархи УПЦ МП побачать цей невтішний для їхньої церкви факт і зрозуміють його причину.
До візиту патріарха Кирила виникає запитання - невже російська церква виконала свою місію в Росії? Навіщо їхати в Україну, де населення значно релігійніше, ніж у Росії?
Невже в Росії до всіх безбожників, «номінальних віруючих», язичників, іновірців уже донесено слово Христове? Невже не Росія - держава з одним із найвищих рівнем злочинності у світі?
Ієрархи російської церкви вже відкрито говорять про необхідність нової євангелізації населення Росії. У багатьох російських містечках узагалі нема церков. Церква для експерименту вже пускає кораблі по Волзі та інших річках, створює «пересувні храми» хоч для мінімального залучення населення до церкви.
Чи є стан залежності церкви від держави та її політичних шовіністичних цілей новим для російської церкви? Аж ніяк.
Сюзерен російської церкви - держава - зробила експансіонізм змістом своєї політики. Навіть попри те, що це гасло явно входить у суперечність з Божою заповіддю: "Не пожадай ні дому ближнього твого, ні поля його".
І церква тут ставала усього лише інструментом. У XVII столітті окремі патріархи російської церкви, призначені царями, не вміли добре читати. Але при цьому регулярно санкціонували спалення на вулицях Москви книг видатних українських релігійних діячів - Могили, Ставровецького, Полоцького, Барановича, Радзивиловського…
Добрий пастир не може кликати свою паству туди, де її вбивали мільйонами і намагалися знищити під корінь. І це велика моральна проблема для ієрархів УПЦ МП.
Неправедною політикою церква відходить від своєї основної місії на землі.
unian