У цей час на сцену біля Українського дому запрошували по черзі учасників автопробігу. Ігоря Гурняка, лідера підприємців Львівщини змінив гірник з Луганська, учасник руху «Солідарність» Костянтин Ільченко:
- Якщо вам скаже хтось, що на Донбасі люблять Януковича - не вірте. Там його ненавидять. Його проклинають. Хто робить реформи? Колишній комсомолець Єфремов, який відкриває копанки, нелегальні шахти, щоб люди від злиднів батрачили на нього. Ми їхали до Києва, в одній колоні були пенсіонери з Одеси і студенти зі Львова, Схід і Захід були разом, незважаючи на запевнення політиків, що ми роз`єднані. У своєму бажанні побудувати процвітаючу Україну - ми єдині.
Напевне, національні ідеї народжуються на майданах. У цієї акції не було великого піар-супроводу, над її ідеологічним змістом не працювали великі фахівці. Але коли учасники підприємницького Майдану, що приїхали до Києва з Хмельницького, обнімалися з колегами із Запоріжжя, коли вони по-дитячому раділи зустрічі, ділились, як відбивалися в останні два місяці від МВС, коли цікавилися перебігом чергової судової справи (у Хмельницькому найближчим часом пройде чотири засідання суду по підприємцях - учасниках Майдану), - розумієш: весь цей поділ України на частини - старання політиків. І що об`єднати нас всіх може проста ідея будівництва сильної, заможної і вільної країни.
Цей мітинг був одноденним повторенням осіннього підприємницького Майдану. Говорили про пенсійну реформу, Трудовий кодекс, і було видно - люди знайомі з документами. До мікрофону під час мітингу міг потрапити не тільки учасник автопробігу, а й кожен бажаючий симпатик, від студента до пенсіонера. Організатори мітингу не пов`язували себе з політиками, проте цього разу висунули не тільки економічні вимоги (відміна Податкового кодексу), але також вимагали відставки прем`єр-міністра Азарова. І тут була дуже щира атмосфера, тут поіменно згадували учасників, які зазнають репресій після підприємницького Майдану.
Після мітингу на Європейській площі підприємці пішли на Банкову, до адміністрації, де голодували їх товариші. Учасників було не дуже багато. Максимум півтори сотні машин. І десь півтисячі людей на мітингу. Але революцію у Франції теж підтримував лише 1% населення. А козаків в Україні було і того менше. Але і те, і інше стало найсвітлішими сторінками історії цих країн.
Леся Дідківська
Все на сайті УНІАН