Те, що потрібно насправді (стаття Миколи Коханівського)
Originally posted by bilozerska at Те, що потрібно насправді (стаття Миколи Коханівського)
Те, що потрібно насправді (роздуми під час посту)
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Матвія 5:6
Багатьох українців наразі турбує одне запитання: чому українська нація, терплячи величезне національне приниження, шалений економічний визиск, маючи абсолютну законодавчу беззахисність, постійні репресії проти патріотів, терпить цей окупаційний режим і не повстає проти нього? На акції протесту приходить 50-100 чоловік, і це в Києві! Притому, що рейтинг правлячого режиму стрімко падає, соцопитування стверджують про наявність в країні стійкої революційної ситуації, рішучі заяви роблять політики, а народ мовчить. Чому?
Насправді відповіді прості і банальні: більшість «рейтингових» опозиційних політиків нічим суттєвим не відрізняється від окупантів, хіба що певним національним забарвленням своєї риторики. Тобто, не викарбувались ще ті лідери, яким народ буде безумовно довіряти. А без керівників революція неможлива.
Висновок невтішний, бо «месію» можна чекати і «до другого пришестя». Але ситуація не безвихідна! Добру відповідь із минулого нам дає Степан Бандера в своїй статті «З невичерпного джерела»: «Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву і глибоку віру в Бога-Спасителя кожна людина і цілий народ мають змогу без зупину черпати з вічного джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо в найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду і волю».
Тому я вважаю, наше завдання на сьогодні, коли більшість українців перебуває в зневірі, не має напрямних, не має лідерів, - звернути свій погляд до Царя царів, ходити до церкви, скріплювати в щирій молитві за Україну свою віру.
І добре було б саме в цей час почути голос Церкви. Бо особисто мені якось дивно: вірні УПЦ КП і УГКЦ сидять за гратами за відрізання голови сатанинському ідолу, і жодного коментаря з вуст очільників церков не пролунало. (мова не йде про простих священників). Тим більше, коли сталася ця кричуща історія з вірним УГКЦ Степаном Бичеком, коли до нього кати не дозволили прийти священику для сповіді. Всі хлопці з «Тризуба» - ревні християни і завжди в перших рядах ставали на захист українських церков, тоді коли їх намагалися рейдерувати бандюки з московського патріархату.
Але не мені, простому мирянину, судити Церкву Божу. Сподіваюся, є те, чого я , напевне, не знаю, і вірю,що українська церква ще скаже своє вагоме слово.
В ці дні Великого посту якраз і є саме той час, коли мирянам треба звернутися в своїх думках до Бога і молитися. Не хочеш йти на Майдан , бо там зрадливі політики - прийди до церкви, помолися за Україну, за її волю, постав свічку за здоров`я ув`язнених героїв! І на щиру молитву Господь обов`язково відповість, і безумовно благословить наш визвольний рух. Від святих отців хотілося б почути слова підтримки до українців. В першу чергу, до тих, які зараз переслідувані за українську справу. І до всіх інших, хто в цей нелегкий час шукає правди.
Я впевнений, що це і є те, що потрібно нам сьогодні, насправді.
Микола Коханівський
16.03.2011
Те, що потрібно насправді (роздуми під час посту)
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Матвія 5:6
Багатьох українців наразі турбує одне запитання: чому українська нація, терплячи величезне національне приниження, шалений економічний визиск, маючи абсолютну законодавчу беззахисність, постійні репресії проти патріотів, терпить цей окупаційний режим і не повстає проти нього? На акції протесту приходить 50-100 чоловік, і це в Києві! Притому, що рейтинг правлячого режиму стрімко падає, соцопитування стверджують про наявність в країні стійкої революційної ситуації, рішучі заяви роблять політики, а народ мовчить. Чому?
Насправді відповіді прості і банальні: більшість «рейтингових» опозиційних політиків нічим суттєвим не відрізняється від окупантів, хіба що певним національним забарвленням своєї риторики. Тобто, не викарбувались ще ті лідери, яким народ буде безумовно довіряти. А без керівників революція неможлива.
Висновок невтішний, бо «месію» можна чекати і «до другого пришестя». Але ситуація не безвихідна! Добру відповідь із минулого нам дає Степан Бандера в своїй статті «З невичерпного джерела»: «Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву і глибоку віру в Бога-Спасителя кожна людина і цілий народ мають змогу без зупину черпати з вічного джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо в найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду і волю».
Тому я вважаю, наше завдання на сьогодні, коли більшість українців перебуває в зневірі, не має напрямних, не має лідерів, - звернути свій погляд до Царя царів, ходити до церкви, скріплювати в щирій молитві за Україну свою віру.
І добре було б саме в цей час почути голос Церкви. Бо особисто мені якось дивно: вірні УПЦ КП і УГКЦ сидять за гратами за відрізання голови сатанинському ідолу, і жодного коментаря з вуст очільників церков не пролунало. (мова не йде про простих священників). Тим більше, коли сталася ця кричуща історія з вірним УГКЦ Степаном Бичеком, коли до нього кати не дозволили прийти священику для сповіді. Всі хлопці з «Тризуба» - ревні християни і завжди в перших рядах ставали на захист українських церков, тоді коли їх намагалися рейдерувати бандюки з московського патріархату.
Але не мені, простому мирянину, судити Церкву Божу. Сподіваюся, є те, чого я , напевне, не знаю, і вірю,що українська церква ще скаже своє вагоме слово.
В ці дні Великого посту якраз і є саме той час, коли мирянам треба звернутися в своїх думках до Бога і молитися. Не хочеш йти на Майдан , бо там зрадливі політики - прийди до церкви, помолися за Україну, за її волю, постав свічку за здоров`я ув`язнених героїв! І на щиру молитву Господь обов`язково відповість, і безумовно благословить наш визвольний рух. Від святих отців хотілося б почути слова підтримки до українців. В першу чергу, до тих, які зараз переслідувані за українську справу. І до всіх інших, хто в цей нелегкий час шукає правди.
Я впевнений, що це і є те, що потрібно нам сьогодні, насправді.
Микола Коханівський
16.03.2011