Ця толерантність і політкоректність уже задовбала.
Ось читаю на ББС: Історик: Треба припинити давати звання Героя
... В. Расевич: Я хочу сказати таке, що надзвичайно, знову ж таки сміливо і влучно висловився у 1934 році митрополит Андрій Шептицький про вбивство членами Організації українських націоналістів видатного українського діяча, директора української гімназії Івана Бабія. Він сказав, йому вистачило духу тоді сказати, що святу справу не можна робити з закривавленими руками. Тому, не тактика революційного терору, ні нагнітання і ведення до національної революції, тобто, нагнітання ситуації до нестерпної і, перш за все, для свого народу, для свого населення не можуть бути виправданими жодними священними чи іншими цілями.
Бі-Бі-Сі: Чи можна взагалі відійти від оцінок? Я вам скажу такий приклад в школі британській: коли вони вивчають історію, їм не кажуть, що король Генріх VIII погано вчинив, коли відрубував голови своїм дружинам, їм не кажуть - це гарно чи погано, гарний він був чи поганий. Вони просто це вивчають. І вони вивчають факти. Чи може бути так в Україні?
В. Расевич: Насправді абсолютно абстрагуватися і піднятися, так би мовити, і зосередитися лише на фактах - це є трошки утопічне уявлення про історію. Історик, описуючи якісь історичні події чи якихось історичних осіб, хоче він того чи не хоче, він дає якісь певні оцінки, вкладає якусь певну концепцію, якусь певну систему, тим самим, знову ж таки оцінюючи ці події. А з іншого боку, я є великим противником інструменталізації історії. Зокрема, це стосується знову ж таки такої недавньої фактично і такої болючої, бо ще живі люди, історії як історії Другої світової війни.
Якщо дивитись на історичні особи з допомогою мікроскопа то прийдеться заборонити всю світову історію. Ми так доходимо до маразму.
Давно зрозуміло що одних історичних осіб прикривають а інших поливають брудом. Проблема не в героїзації а в тих, хто стоїть за цими маніпуляціями.
... В. Расевич: Я хочу сказати таке, що надзвичайно, знову ж таки сміливо і влучно висловився у 1934 році митрополит Андрій Шептицький про вбивство членами Організації українських націоналістів видатного українського діяча, директора української гімназії Івана Бабія. Він сказав, йому вистачило духу тоді сказати, що святу справу не можна робити з закривавленими руками. Тому, не тактика революційного терору, ні нагнітання і ведення до національної революції, тобто, нагнітання ситуації до нестерпної і, перш за все, для свого народу, для свого населення не можуть бути виправданими жодними священними чи іншими цілями.
Бі-Бі-Сі: Чи можна взагалі відійти від оцінок? Я вам скажу такий приклад в школі британській: коли вони вивчають історію, їм не кажуть, що король Генріх VIII погано вчинив, коли відрубував голови своїм дружинам, їм не кажуть - це гарно чи погано, гарний він був чи поганий. Вони просто це вивчають. І вони вивчають факти. Чи може бути так в Україні?
В. Расевич: Насправді абсолютно абстрагуватися і піднятися, так би мовити, і зосередитися лише на фактах - це є трошки утопічне уявлення про історію. Історик, описуючи якісь історичні події чи якихось історичних осіб, хоче він того чи не хоче, він дає якісь певні оцінки, вкладає якусь певну концепцію, якусь певну систему, тим самим, знову ж таки оцінюючи ці події. А з іншого боку, я є великим противником інструменталізації історії. Зокрема, це стосується знову ж таки такої недавньої фактично і такої болючої, бо ще живі люди, історії як історії Другої світової війни.
Якщо дивитись на історичні особи з допомогою мікроскопа то прийдеться заборонити всю світову історію. Ми так доходимо до маразму.
Давно зрозуміло що одних історичних осіб прикривають а інших поливають брудом. Проблема не в героїзації а в тих, хто стоїть за цими маніпуляціями.