Чи потрібна Україні власна пропаганда?
...Росія веде війну. І цього разу - аж ніяк не «священну», «вітчизняну» чи «визвольну», а війну на чужій території, війну з розряду тих, які не роблять державам честі, псують їхню карму та репутацію. Пересічному росіянину доводиться узгоджувати у своїй свідомості сумнівну і явно притягнуту за вуха справедливість цієї війни з тим фактом, що її розпочав всенародно і законно обраний президент за згодою прем’єра-«лідера нації». Народам, які ведуть подібні війни, пропаганда необхідна - як психотерапія, яка допомагає заспокоїти сумління, відкинути сумніви щодо адекватності дій влади й повірити в те, що все робиться правильно, причини поважні, а втрати - виправдані. Цей захисний рефлекс медіапростору - обов’язковий атрибут інстинкту самозбереження нації, надто ж такої неспокійної та войовничої, як сучасна російська....
...Я не думаю, що Україна буде наступною, хоча серйозна загроза є. Остання публікація на «Обкомі» додає оптимізму щодо обороноздатності наших збройних сил навіть у разі, якщо із колективною безпекою в нас не складеться. Щодо заступництва світової демократичної спільноти ми, здається, вже все зрозуміли на прикладі Грузії. В усякому разі ми ще маємо час. І якщо Україна хоче залишитись незалежною, цілою і відносно неушкодженою, їй конче необхідно використати цей таймаут, аби на випадок війни навчитись мистецтва пропаганди. Цинічної, брехливої, безсоромної, єзуїтської, жорстокої, окозамилювальної - такої, якою тільки й може бути пропаганда під час війни. Якщо хтось має приклади успішної, але гуманної і правдивої пропаганди - наведіть....
(с) Отарчєґ
Повністю тут.
Ну як я можу прокоментувати. У статті говориться насправді чимало не дуже приємних речей, але ми мусимо визнати їхню правдивість - і зробити відповідні висновки. І насамперед, щоб їх зробила наша "політична еліта".
...Я не думаю, що Україна буде наступною, хоча серйозна загроза є. Остання публікація на «Обкомі» додає оптимізму щодо обороноздатності наших збройних сил навіть у разі, якщо із колективною безпекою в нас не складеться. Щодо заступництва світової демократичної спільноти ми, здається, вже все зрозуміли на прикладі Грузії. В усякому разі ми ще маємо час. І якщо Україна хоче залишитись незалежною, цілою і відносно неушкодженою, їй конче необхідно використати цей таймаут, аби на випадок війни навчитись мистецтва пропаганди. Цинічної, брехливої, безсоромної, єзуїтської, жорстокої, окозамилювальної - такої, якою тільки й може бути пропаганда під час війни. Якщо хтось має приклади успішної, але гуманної і правдивої пропаганди - наведіть....
(с) Отарчєґ
Повністю тут.
Ну як я можу прокоментувати. У статті говориться насправді чимало не дуже приємних речей, але ми мусимо визнати їхню правдивість - і зробити відповідні висновки. І насамперед, щоб їх зробила наша "політична еліта".