(no subject)

May 12, 2011 20:37

«НА ОДНОМУ з країв сонячного спектра знаходиться фіолетова смуга, яка нагадала Рембо не тільки "омегу", а й незвичний відтінок райдужки очей коханої:


O l'Oméga, rayon violet de Ses yeux!

(О, Омега, фіолетовий промінь її очей!)

За допомогою цього, ми креслимо велике О, замикаючи магічне коло, єднаючи блакить меркурія з червоністю сульфуру, щоби втілити у видиму форму хімічні вібрації, колір яких недосяжний для звичайного зору. Якщо пильно спостерігати довколишні атмосферні явища, можна помітити, що ультрафіолетове випромінення є найбільш активним у ясні росяні ночі о певній порі року*, коли само єство стає немовби вмістищем води мудреців, якій притаманний дуже високий коефіцієнт заломлення.



Каспар Давід Фрідріх. Схід місяця на морі (1822).
Такими ночами чистий та прозорий небосхил не заважає впливу іоносфери. Цей науковий неологізм зовсім не випадково збігається з грецьким ϊονου - фіалка, йоні, горлиця та σϕαϊρα - сфера, коло, завершення, Омега. Так проступає таємне й непевне значення: сфера фіолетового (sphère de la violette)».

Eugene Canseliet, Alchimie: études diverses de symbolisme hermétique et de pratique philosophale. - Paris, J.-J. Pauvert, 1964.

* - йдеться, звичайно, про травневі ночі.

poetry, hermetic

Previous post Next post
Up