Жахлива казка під новий рік
Потрапили ми в лікарню з дітками. Якась принесена з садочка інфекція зробила за буквально добу бронхіт у Арі та запалення легень в Левчика. Визивал навіть швидку вночі, бо не знала що робити з малим, він дивно дихав і е збивалась температура. То і потрапили ми в дитяче відділення Фастівської ЦРЛ.
Умови ще так-сяк, окрема палата, достатньо велика, ми самі втрьох. Почали антібіотики обом, Аріші порорально, хлопаку ін,єкціі. Від чого його почало відпускати, дихання перетворилося на кашель, але з,явився побочний ефект від ліків - рідкий стул. І нас в понеділок весело виперли з цього відділення, бо типу ми погрожуємо іншим дітям..
Так ми опинились в дуже дивному діагностичному відділенні ФЦРЛ, в кімнаті розміром 2 на 2 метри, з одним ліжком на трьох, я не жартую, насправді. Після мого обурення дали таки ще одне дитяче. То уявіть собі оце приміщення, де я повинна цілодобово находитись з двома ходячими дітьми. Як?
Коротше кажучи, ми вже вдома, будемо продовжувати колоти й пити все те, що нам назначили і сподіватися на новорічне диво.
Дуже хочеться звернутися до влади нашого міста з проханням придивитися уважніше до потреб нашої лікарні, в них нема НІЧОГО. Ані спирту, ані вати, ані лампочок. Ці жіночки самі фарбують і білять, ремонтують самі своє робоче місце, бо дуже бояться втратити роботу, а ще тому що вони люди.
Умови ще так-сяк, окрема палата, достатньо велика, ми самі втрьох. Почали антібіотики обом, Аріші порорально, хлопаку ін,єкціі. Від чого його почало відпускати, дихання перетворилося на кашель, але з,явився побочний ефект від ліків - рідкий стул. І нас в понеділок весело виперли з цього відділення, бо типу ми погрожуємо іншим дітям..
Так ми опинились в дуже дивному діагностичному відділенні ФЦРЛ, в кімнаті розміром 2 на 2 метри, з одним ліжком на трьох, я не жартую, насправді. Після мого обурення дали таки ще одне дитяче. То уявіть собі оце приміщення, де я повинна цілодобово находитись з двома ходячими дітьми. Як?
Коротше кажучи, ми вже вдома, будемо продовжувати колоти й пити все те, що нам назначили і сподіватися на новорічне диво.
Дуже хочеться звернутися до влади нашого міста з проханням придивитися уважніше до потреб нашої лікарні, в них нема НІЧОГО. Ані спирту, ані вати, ані лампочок. Ці жіночки самі фарбують і білять, ремонтують самі своє робоче місце, бо дуже бояться втратити роботу, а ще тому що вони люди.