з тим морем, про яке потім буде, запустила
багааато роботи.
доганяю.
сьодні ввечері коло мене ні душі. і вночі.
кава, чеколяда.
хвости вирішила почати з кінця. або з приємного. з моря.
далі вже чай та канапка.
і знову море.
сьодні півдня сергій змушував мене їздити за кермом з ним поруч. це мука мук. а до того ше й отримала перше (зауважене) порушення. мілціонер мило посміхався, на відміну від мого вже не агресивного, а збентеженого, чоловіка. 50 грн.
під впливом автоагресії згадала про страшний сьоднішній сон, як андрій стрибнув з балкону, і думку уві сні, що це, на жаль, не сон. далі продовження сну в лікарні, де вагітна
bogdankaa і я теж...
з того сну правдою є останні вагітні дні дануськи. так, за неї я теж переживаю. так само, як і за надто останньо стресову поведінку андрія.
тому фотоморе мені зараз дуже навіть доречне. і дарма, шо навколо гармидер, а завтра неділя.
надобраніч.