адеса
приїхали ми на то море. бо треба доркові, аби аденоїди не росли. два дні до виїзду стресувалися всі. особливо дорко - бо їде на море!
підвернулася нам одеса, бо тут сергій може підзароббити. а чо б і ні? приїхали. тут ми довго не гадали і заселилися до житла dom-korolevih.od.ua, де знайомі рабатяги. до моря близько, це основне.
своє хавдання я визначила давно - висіти на морі з дітьми зраня до пізна. перший день так і був, але витримали ми тіко до 17тої.
я воювала з піском, бо він був усюди - на цицьцці, в роті, на волоссі ітд. війну програла, тепер звикла. шо він усюди. андрійкові какашки складаються з піску на 30 %.
дорко від моря в захваті. спочатку не міг відірватися від піску. мокрий, сухий, всюди. пісок. його можна брати, кидати, закопуватися, носити, мочити, сушити....
хвилі. у перший день бли трохи великі. дорко в них стрибав, лягав. ми, батьки, отримали кілька зауважень від поважних місцевих пенсіонерів, шо дітьо так пускати не можна, бо хвиля понесе. а ше, шо "дітьо без плавок, почему? я знаю, шо говорю! мальчік, давай одінем трусікі!"
тут почалися мої сморські будні. сергій на роботі. ми на морі. завал. дорко з наплечником, в одній руці відро з пасками і лопатками, які видітають. у другій машинка на шнурочку. їде, перевертається, зупиняється, ставить. багато разів.
андрілік в поньє смокче цицьку. босі ноги телвпаються. "какой закальонний!" погодка осіння, на пляжі не дуже жара. зате сонце.
я з малим, торбою з коциками, водоюю, панамками, рушниками, булочками. далі на плечі фотік. далі на шиї гаманець. а, на другомі плечі парасолька від сонця. треьою рукою тримаю цицьку, шоб андрій смоктав, чеивертою тяну дорка з машинкою. так 15 хв до моря. там всьо одночасно падаж на пісок. валяжмся. добрі люди наглядають за дорком в морі, бо десь далеко тоочить його голова з моря. андрійко бере до рота то різні предмети з піском, то мою цицьку, бо певно пісок на яснах недуже приємно. лежу.
ввечері на морі з татком. якшо є погодка. пиво і пісок.
раз була погана погодка і ми поїхали в дельфінарій. дорко дуже хотів.піввистави все питав, коли дельфіни будуть стрибати до м,чиків. бо виступали котики. а стрибали класно, двоє. ше двоє деколи. двоє спостерігали. а ше двоє "новжнкіє, ані токо учатся". андрій ледве витерпів децибели музики.
а на пляжу в цей день було штормове попередження.
а сьодні ми ходили дивитися, як татко працює. висить на багатоповерхівці, бцдненький. ішли в тому самому складі, тіки в пятій руці я тримала карту. пенсіонери не забарилися "звідки ти тут така взялася, з двома дітками? куда тобіой, іди прямо, там спросиш..."
відпочиваю від кухні, то точно. бо кухня тут спільна, їсти робити треба швидко, бо дорко голодний, дорко злий, сергій замучений. такшо їмо пельмені, вареники, як є час, то гречку і макарони. сьодні дітей на пляжі нагодувала борщем. "покладіть мені поюільше, шоб ми поїли!" - наказала я за свої 25 грн по ціннику за порцію борщу. тарілка була по вінця, ми наїлися.
отак відпочиваємо. файно нам. вражень багато. як буде погана погода, поїдемо в зоопарк, підемо возити машинку по сходах потьомкіна і відпочивати на 12тому кріслі.
і останнє фото на сьогодні.
але нє, оце мені дуже подобається.
слухайте, приїздіть у гості!!!!