Той, що над нами
Стоїть козак коло груші
Дівку підмовляє.
А дівчина, як калина,
Полум'ям палає.
Зчервоніло повне личко,
Відскочили груди…
Отак дала б, та боїться,
Що то послі буде.
"А що, - каже, - як я буду
Дитиноньку мати?
Хто пригорне сиротину,
Буде доглядати?"
Козак жваво обіймає
Дівчину руками.
"Не журись, дівчино, - каже, -
А той, що над нами!.."
А із груші старий батько:
"О бісова мати!..
То ви будете робити,
А я годувати?!"
Як почули молодята -
Та від батька в ноги:
Дівча в хату з переляку,
Козак - за пороги…
Степан Руданський