У суботу вранці жінка лаяла Данила:
- Вийшла заміж за макуху, вік свій загубила.
І навіщо віддала я молодість такому?
Як покину, не потрібен будеш ти нікому.
А в неділю анонімку одержала жінка.
Закарлюками кривими списана сторінка:
«Ваш Данило вам зміняє. Ходить до артистки.
Торти носить і ковбаси, пряники й сосиски.
Він із нею в ресторанах і кафе буває.
Сам коньяк п'є, а артистку винами вгощає.
І артистка дуже любить вашого Данила.
«Ще нікого так у жизні, - каже, - не любила».
Та артистка - балерина, чоловіка має,
Що в якомусь міністерстві важний пост займає».
З несподіванки у жінки пересохло в роті.
- Піду, знайду паразитку просто на роботі.
Як застукаю на сцені кляту балерину,
Повисмикую їй ноги, поламаю спину!
Довго буде пам’ятати, бісова личина.
Боком вилізуть їй, клятій, коньяки і вина.
Згодом, трохи вгамувавшись, люстру засвітила.
Придивилася пильніше й ледь не очманіла.
- Щось знайомі закарлюки, почерк і чорнило.
Люди добрі, цю бредню надряпав мій Данило!
І накрила чоловіка: - Грім би тебе вдарив!
Ти навіщо анонімку сам на себе вшкварив?
А Данило гордо каже: - Після інциденту
Написав я анонімку для експерименту.
Ти повірила, що в мене є десь балерина?
Значить, я - ще не макуха, а дай Бог, мужчина!
Павло Глазовий ©