Турки i козак
Степан Руданський
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти - та біда:
Стиснулися люди.
А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
І тут його, на біду,
Срачка розібрала.
Терпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі - тарах, неборак,
В штани вгатилився.
Замовчали всі попи,
Турки закричали
І над бідним козаком
Палаші підняли.
Але козак - не промах,
Вдарився у груди:
- Ваш великий, - каже, - бог!
Послухайте, люди!
Як турецький сильний бог -
Так правду говорю,
Що вже рік тому, як я
Не йшов до надвору.
І де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно: жоден бог
Не змилосердився.
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо! -
Заплескали всі попи,
Турки закричали
І загепані штани
З козака ізняли,
І повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
З грішми до границі.
29 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том III. У Львові, 1897», стор. 133 - 134. Подається за автографом «Співомовки 1857 - 1859», стор. 180, звор. - 181, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. - К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 297 - 298.