Bittersweet

Feb 13, 2011 22:50

Що вона бачить, коли дивиться на нього? Губи, які ніколи не будуть цілувати її губи; вуста, які не будуть шепотіти їй на вушко сотні маленьких ніжностей; руки, які не будуть її обіймати і пестити; очі, які не будуть пожирати її пристрасним поглядом. Хто він для неї, такий близький і далекий водночас, цей рідний незнайомець? Чому вона пам’ятає всі відтінки його запаху і здригається, коли їх відчуває? Звідки вона знає, що означають усі вирази його обличчя і, як кішка, обережно пристосовується до його настрою? Хіба вона не розуміє, що її надії марні, а мрії продиктовані відчаєм? Коли вона це усвідомлює, то стає гіркою та отруйною, з легким присмаком мигдалю, як смертоносний ціанід. Вона відчуває себе висохлим терном, який вже не зацвіте, порожньою, неправильною, просто потворною. Втомившись, починає ненавидіти себе і це почуття, яке здається їй низьким і недостойним його. Вона видає себе, коли знаходиться біля нього і їй соромно за це, але часом з байдужою егоїстичністю їй хочеться, щоб він знав і мучився так само, як і вона. Тому що біль здається їй нестерпним. Вона візуалізує цей біль, як швидкі удари тупим ножем у живіт і чомусь це її трохи заспокоює. Вона хоче вийти в поле і кричати, кататися по траві, видирати волосся, їсти землю і захльобуватися риданнями. Але насправді вона боїться заглянути всередину себе і відгороджується від цього кроку, будуючи свої повітряні замки і сподіваючись, що може, колись… Прагматичність підказує їй, що нічого не буде, та, власне, і не могло б бути і вона звинувачує себе, тільки себе, в тому що вона не така, як треба. Вона намагається сублімувати свій потяг, але ця сублімація робить її жорстоким тираном, який безбожно знущається над тими, хто їй дозволяє. І все одно вона не може вдовольнитись, тому що мета ще так далеко. Часом вона хоче вбити ту, іншу, що забрала його, але потім вона байдужіє, тому що знає, що справа зовсім не в цьому. Він просто не буде кохати її, лиш її одну, а інші мінятимуться. Коли стає очевидним, що треба вже з цим змиритися і просто його відпустити, вона не в силах нічого з собою вдіяти. Ну скажіть, хіба вона не дурепа?
Next post
Up