Осінь - поїздки
Мене як пале листя носить по світу. В Узбекистані запізнився багаж, тож зрозуміла, що для проведення зустрічей і роботи потрібно зубна щітка та паста, мило в готелі та 3 кофточки і одні джинси на тиждень.
Там було дивне відчуття - я і своя і закордонна. Все ніяк не могла налагодити дистанцію з людьми.
Тепер в Женеву. І знову страх, що там на заході мене попатрають акули капіталізму.
Дуже сохну від таких переміщень і втрачаю орієнтири, не бачу гори і низу.
Полетіла далі.
Там було дивне відчуття - я і своя і закордонна. Все ніяк не могла налагодити дистанцію з людьми.
Тепер в Женеву. І знову страх, що там на заході мене попатрають акули капіталізму.
Дуже сохну від таких переміщень і втрачаю орієнтири, не бачу гори і низу.
Полетіла далі.