Там, де ростуть ялинки
У минулі вихідні, а саме на день Святого Миколая, учасники клубу активного та екологічного туризму «Добре поїхали» відвідали Клавдієвську фабрику ялинкових прикрас, подивилися на процес створення новорічної кульки та запаслися новорічними прикрасами. Але ж кульки - це не головний атрибут свята, куди ж вішати прикраси, коли у тебе немає ялинки.
Особисто для мене новорічні свята - це ялинка, новорічні прикраси, ліхтарики. Я обожнюю прикрашати новорічне деревце, перебирати іграшки, для кожної з них знаходити її місце на зеленому дереві. У мене багато старих прикрас, ще маминих та бабусиних, я люблю діставати їх з коробки напередодні Нового року, роздивлятися, бо в кожної з них своя історія. Саме це дарує мені святковий настрій, а не їжа, шампанське та телевізор. З самого дитинства я не пам'ятаю жодного Нового року без зеленої красуні, тому можливо я і не уявляю свята без неї.
Звісно мені дуже кортіло дізнатися звідки ж беруться новорічні дерева. А то останнім часом багато ведеться розмов, про те, що рубаючи ялинки, ми знищуємо ліс. Я теж, повівшись на всю цю фігню, декілька років тому подумувала про купівлю штучної. А потім вирішила, що штучна, то не те, вона не буде так приємно пахнути та колотися, коли ти її прикрашаєш. А тут як раз клуб активного та екологічного туризму «Добре поїхали» організував нову експерементальну подорож до Боярської лісової дослідної станції.
Ото ж у ці вихідні таких допитливих, як я, назбиралося аж два мікроавтобуси, які о 8.00 ранку стартували з двох різних точок Києва і рушили в напрямку Боярки.
І ось ми на місці, тут нас ділять на дві групи.
Перша, до якої потрапляю я, прямує до науково-дослідної лабараторії. Тут з клітин вирощують рослини. Весь цей процес відбувається в стерильних умовах. В спеціальній кімнаті проходить посадка до баночок з спеціальною субстанцією, при цьому на склі зазначають, що саме та коли висаджене. В іншій кімнаті з необхідною температурою та освітленням всі ці рослини ростуть. В кожній банці є отвір, закритий шматочком паралону, щоб кожне оце чудо могло дихати, дихають вони також стерильним повітрям.
Саме тому нас одягають в халати та бахіли, звісно ж що ми всеодно нестерильні.Тому після нашого відвідування проведуть обробку приміщення. Бо так до рослин можуть потрапити грибки та мікроби і уразити їх. Ох, нелегка то справа надіти на себе поверх верхнього одягу ще й халат, але я справилася.
А Вані дістався отакий халат, ну справжній тобі генетик)))
В лабараторії працюють студенти сільськогосподарської академії, проводять тут певні досліди, займаються селекцією, виявляється, можуть внести зміни на клітинному рівні і тоді нові рослини будуть більш стійкими та досконалішими. Після того, як рослини виростуть їх, пристосовують до звичайних умов.
Я, як людина творча, не дуже запам'ятала всі оці подробиці і щоб щось не наплутати, не буду вдаватися в деталі, скажу тільки, що шкода, що з нами не було Ярослава Кузнєцова, він би все це доступно і зрозуміло розклав по поличках)
А я просто милувалася побаченим)
Це було неперевершене видовище - купа банок в яких проростають ніби-то такі звичні рослини - троянда, петунія, клен, але є в тому щось незвичайне та дивовижне. Я мов заворожена розглядала рослинки, обережно протискуючись між стелажами, бо місця тут небагато.
Далі екскурсію продовжує головний лісничий Олександр Васильович, трохи проходимо територію. Цього року Боярська лісова дослідна станція відсвяткувала 90-річчя.
Дерева, що святкують)))
Відвідуємо кабінет Олександра Васильовича, де він розповідає про лісництва, які входять до складу Боярської долідної станції, загальну площу, як тут слідкують за збереження лісу, борються з засміченням та пожежами.
Найуважніший слухач отримав від головного лісничого значок, так що наступного разу слухайте і запам'ятовуйте))))
На цьому наша екскурсія не закінчується, ми двома автобусами вирушаємо до Боярського лістництва, орнітологічного заказника та пам'ятки садово-паркового мистецтва «Жорнівський»
По дорозі заїжджаємо до Храму Винесення Чесних Древ Хреста Господнього, який збудовано на території Боярського лісництва.
Дуже ефектно виглядає будівля самого лісництва, вона досить таки нова, її оновили у 2014 році.
Це місце облюбували птахи, навесні їх тут багато, зараз можна почити лише безліч гнізд.
Далі стежкою прямуємо до соснових насаджень, цим деревам вже десь років 5-6, саме за цей період вони досягають такого зросту.
А в теплиці проростають це зовсім молоденьки соснові сіянці.
Так, це майбутні сосни, я б ніколи не подумала, вони м'які та пухнасті, і мені більше нагадують кипариси. В грунт сіють насіння, яке перед тим збирають з шишок, через 2 роки пересаджують в грунт на спеціально для цього відведені плантації.
Виявляється вирощування лісу то не така проста та легка справа, як здається звичайним людям.
Далі наш шлях лежить до теритрій Дзвінківського лісництва, де розташовано генетечний резерват сосни звичайної.
Після того відвідуємо Дзвінківський лісовий заказник, по якому трохи прогулялися, побачили як шкідники буквально за місяць можуть знищити абсолютно здорову сосну.
І на останок найголовніше - нас привозять до плантації новорічних ялинок. Такі плантації створюються кожного року, тобто спеціально висаджуються дерева, а через 5-6 років їх зрубють до Новорічних свят. Тому слізні тиради, про збереження лісу говорять ті люди, які в цьому нічого не розуміють, або ж навпаки хочуть розпіарити штучні дерева. Тому, якщо купувати правильно ялинку в правильному місці, то ніякої шкоду екології ми не спричинюємо.
На плантації кожен міг вибрати собі своє новорічне дерево. Так вже склалося, що мені дуже складно зробити вибів, особливо коли великий асортимент, тому коли всі вже щасливі запаковували свої ялинки, я все ще ходила по планатції і нічого не могла вибрати. І от нарешті, мені таки вдалося обрати свою новорічну красуню)))
До речі для тих, хто хоче посприяти відновленню лісу, може весною приєднатися до екскурсії «Добре поїхали», цього разу будемо садити ліс.
А тим часом, поки я блукала плантацією, інші учаснии клубу вже розпалювали багаття та смажили ковбаски.
Ярослав Козак пригощав усіх солодощами та журавлинною настоянкою власного виробництва.
Підняли бокали за рік, що минає, він був насичений цікавими мандрівками, неперевершеними враженнями та чудовими людьми. Бажаємо клубу активного та екологічного туризму «Добре поїхали» процвітання та розвитку і чекаємо на нові вражаючі мандрівки.
А це моя лісова красуня)))
Особисто для мене новорічні свята - це ялинка, новорічні прикраси, ліхтарики. Я обожнюю прикрашати новорічне деревце, перебирати іграшки, для кожної з них знаходити її місце на зеленому дереві. У мене багато старих прикрас, ще маминих та бабусиних, я люблю діставати їх з коробки напередодні Нового року, роздивлятися, бо в кожної з них своя історія. Саме це дарує мені святковий настрій, а не їжа, шампанське та телевізор. З самого дитинства я не пам'ятаю жодного Нового року без зеленої красуні, тому можливо я і не уявляю свята без неї.
Звісно мені дуже кортіло дізнатися звідки ж беруться новорічні дерева. А то останнім часом багато ведеться розмов, про те, що рубаючи ялинки, ми знищуємо ліс. Я теж, повівшись на всю цю фігню, декілька років тому подумувала про купівлю штучної. А потім вирішила, що штучна, то не те, вона не буде так приємно пахнути та колотися, коли ти її прикрашаєш. А тут як раз клуб активного та екологічного туризму «Добре поїхали» організував нову експерементальну подорож до Боярської лісової дослідної станції.
Ото ж у ці вихідні таких допитливих, як я, назбиралося аж два мікроавтобуси, які о 8.00 ранку стартували з двох різних точок Києва і рушили в напрямку Боярки.
І ось ми на місці, тут нас ділять на дві групи.
Перша, до якої потрапляю я, прямує до науково-дослідної лабараторії. Тут з клітин вирощують рослини. Весь цей процес відбувається в стерильних умовах. В спеціальній кімнаті проходить посадка до баночок з спеціальною субстанцією, при цьому на склі зазначають, що саме та коли висаджене. В іншій кімнаті з необхідною температурою та освітленням всі ці рослини ростуть. В кожній банці є отвір, закритий шматочком паралону, щоб кожне оце чудо могло дихати, дихають вони також стерильним повітрям.
Саме тому нас одягають в халати та бахіли, звісно ж що ми всеодно нестерильні.Тому після нашого відвідування проведуть обробку приміщення. Бо так до рослин можуть потрапити грибки та мікроби і уразити їх. Ох, нелегка то справа надіти на себе поверх верхнього одягу ще й халат, але я справилася.
А Вані дістався отакий халат, ну справжній тобі генетик)))
В лабараторії працюють студенти сільськогосподарської академії, проводять тут певні досліди, займаються селекцією, виявляється, можуть внести зміни на клітинному рівні і тоді нові рослини будуть більш стійкими та досконалішими. Після того, як рослини виростуть їх, пристосовують до звичайних умов.
Я, як людина творча, не дуже запам'ятала всі оці подробиці і щоб щось не наплутати, не буду вдаватися в деталі, скажу тільки, що шкода, що з нами не було Ярослава Кузнєцова, він би все це доступно і зрозуміло розклав по поличках)
А я просто милувалася побаченим)
Це було неперевершене видовище - купа банок в яких проростають ніби-то такі звичні рослини - троянда, петунія, клен, але є в тому щось незвичайне та дивовижне. Я мов заворожена розглядала рослинки, обережно протискуючись між стелажами, бо місця тут небагато.
Далі екскурсію продовжує головний лісничий Олександр Васильович, трохи проходимо територію. Цього року Боярська лісова дослідна станція відсвяткувала 90-річчя.
Дерева, що святкують)))
Відвідуємо кабінет Олександра Васильовича, де він розповідає про лісництва, які входять до складу Боярської долідної станції, загальну площу, як тут слідкують за збереження лісу, борються з засміченням та пожежами.
Найуважніший слухач отримав від головного лісничого значок, так що наступного разу слухайте і запам'ятовуйте))))
На цьому наша екскурсія не закінчується, ми двома автобусами вирушаємо до Боярського лістництва, орнітологічного заказника та пам'ятки садово-паркового мистецтва «Жорнівський»
По дорозі заїжджаємо до Храму Винесення Чесних Древ Хреста Господнього, який збудовано на території Боярського лісництва.
Дуже ефектно виглядає будівля самого лісництва, вона досить таки нова, її оновили у 2014 році.
Це місце облюбували птахи, навесні їх тут багато, зараз можна почити лише безліч гнізд.
Далі стежкою прямуємо до соснових насаджень, цим деревам вже десь років 5-6, саме за цей період вони досягають такого зросту.
А в теплиці проростають це зовсім молоденьки соснові сіянці.
Так, це майбутні сосни, я б ніколи не подумала, вони м'які та пухнасті, і мені більше нагадують кипариси. В грунт сіють насіння, яке перед тим збирають з шишок, через 2 роки пересаджують в грунт на спеціально для цього відведені плантації.
Виявляється вирощування лісу то не така проста та легка справа, як здається звичайним людям.
Далі наш шлях лежить до теритрій Дзвінківського лісництва, де розташовано генетечний резерват сосни звичайної.
Після того відвідуємо Дзвінківський лісовий заказник, по якому трохи прогулялися, побачили як шкідники буквально за місяць можуть знищити абсолютно здорову сосну.
І на останок найголовніше - нас привозять до плантації новорічних ялинок. Такі плантації створюються кожного року, тобто спеціально висаджуються дерева, а через 5-6 років їх зрубють до Новорічних свят. Тому слізні тиради, про збереження лісу говорять ті люди, які в цьому нічого не розуміють, або ж навпаки хочуть розпіарити штучні дерева. Тому, якщо купувати правильно ялинку в правильному місці, то ніякої шкоду екології ми не спричинюємо.
На плантації кожен міг вибрати собі своє новорічне дерево. Так вже склалося, що мені дуже складно зробити вибів, особливо коли великий асортимент, тому коли всі вже щасливі запаковували свої ялинки, я все ще ходила по планатції і нічого не могла вибрати. І от нарешті, мені таки вдалося обрати свою новорічну красуню)))
До речі для тих, хто хоче посприяти відновленню лісу, може весною приєднатися до екскурсії «Добре поїхали», цього разу будемо садити ліс.
А тим часом, поки я блукала плантацією, інші учаснии клубу вже розпалювали багаття та смажили ковбаски.
Ярослав Козак пригощав усіх солодощами та журавлинною настоянкою власного виробництва.
Підняли бокали за рік, що минає, він був насичений цікавими мандрівками, неперевершеними враженнями та чудовими людьми. Бажаємо клубу активного та екологічного туризму «Добре поїхали» процвітання та розвитку і чекаємо на нові вражаючі мандрівки.
А це моя лісова красуня)))