Згадав пароль у своєму жж:))) вішаю новий вірш))

[dnistrovyj]

Вулиця нашої юності

навпомацки йду
втягнувши голову в плечі
а за моїми заплющеними очима
твоє сонячне обличчя

дівчинко в коротенькому коричневому пальті
ти там же що двадцять років тому
на тихій осінній бруківці
сумирній
під моїми щоденними кроками
під моїми втомленими думками

дівчинко
яка більше не змінилася
і не подорослішала

вечірні сизо-туманні будинки
окутані ліанами неспокійної пам’яті
дерева вдягнули нічні сорочки першого блакитного інею
дерева знають коли людям особливо радісно чи болісно
свідки наших зголоднілих і відчайдушних губ
коли ми немов першогрішні
зливалися в ціле
устами хапали повітря одне одного
мов риби викинуті на берег

дихання в диханні
мовчанка в мовчанці
погляд у погляді
віра у вірі

сльози наші змішалися й стали сіллю
руки наші тремтливі сплелися плющем
так залишилося останнє дихання любові
у морозяному повітрі листопаду

час який вже не виплакати
час який не спинити
час який втратив час

вулиця нашої печалі
пульсує наче збуджена артерія
вона одна вкарбувала наші сполохані слова
що скачуть тепер бруківкою ніби загублений м’ячик
що скачуть тепер бруківкою купу років

що я загубив на цій бруківці
що посивілим шукаю серед будинків
що безкінечно втрачаю на вулиці нашої юності

2011