Про слонів та віслюків
«Давай, Мітя, жми!» − так коментує один мій приятель президентські перегони у США. Він упевнений, що кандидат від республіканської партії − Мітт Ромні − має обов’язково перемогти на виборах пустодзвона-фанфарона Обаму, стати другим Рейганом і розгромити Імперію Зла (чи як, пак, вона нині називається - керована демократія).
А от я не знаю, за кого мені вболівати. Я слідкую за виборами у Сполучених Штатах, як слідкувала б за відбірковим матчем між двома зарубіжними збірними з футболу і прикидала б: з ким із них збірній України було б зручніше грати.
Отже, як виглядає політичний поєдинок між збірною слонів та збірною ослів sub specie Ukraina?
Республіканський кандидат, Уіллард Мітт Ромні, дійсно має кілька спільних рис із відомим Рональдом Рейганом. Хто не знає, Рейган, як і Ромні, лише з другого разу зміг стати кандидатом від республіканської партії - у 1976р. він програв праймеріз Форду, а той у свою чергу програв вибори демократу Картеру. Рейган, коли змагався з Джиммі Картером, теж суттєво відставав від нього у рейтингах, але переломив тенденцію, розгромивши противника на дебатах. І Рейган, і Ромні вступили у боротьбу за президентське крісло у досить солідному віці. І, нарешті, Ромні, як і його попередник, оголосив Росію ворогом номер 1.
Це не може не тішити прибічників української незалежності. І ось уже в українських ЗМІ з’являються такі заголовки: «Ромні краще захистить українську незалежність, ніж Обама». А я грішним ділом думала, що українську незалежність повинні захищати українці, а не якийсь заокеанський дядько. Звичайно, у боротьбі за суверенітет можна і треба шукати союзників, але сидіти і чекати, роззявивши рота, що хтось прийде і захистить твою державу, по меншій мірі нерозумно.
А що ж думає сам містер Ромні з приводу України? Мушу розчарувати усіх прибічників чайного слоника: нічого він не думає. На його персональному сайті є спеціальна сторінка, присвячена зовнішньополітичним планам. Там є такі розділи, як Китай, Ізраїль, Латинська Америка, Близький Схід, тощо. Але Європа разом з Україною на карті Мітта Ромні відсутні. Про Європу згадується лише у зв’язку з Росією. Там Старому Світові обіцяють допомогу у справі диверсифікації джерел постачання енергії. Про Україну - взагалі ні слова. Тож записувати Ромні у друзі нашої держави було б передчасно.
Ладно, підемо від противного. Що москалям погано - те нам добре. Кого ж вважають більш оптимальним вибором для Росії? Переважна більшість пересічних росіян вважає Обаму кращим для Росії вибором. Ну-у, переважна більшість пересічних росіян і Путіна вважає кращим вибором для своєї країни )) (О! Скоро вони побачать, як вони помилялися!). Прислухаємося краще до думки експертів. Правда, експертом зараз може назватися кожен, хто знає абетку і вміє клацати по клаві, але будемо сподіватися, що публіка, яка друкується у російських ЗМІ, щось петрає у зовнішній політиці.
Ось військові експерти з сайту «Военное обозрение» дійшли компетентного висновку: «хрєн рєдькі нє слащє». Для РФ немає принципової різниці, хто переможе: «слон» чи «віслюк» − обидва вони козли і вороги Рассєі. Приблизно такі ж висновки роблять і інші «експерти». Правда є ще лукаві євразійці, які твердять, що для Росії все ж таки краще Ромні, бо змагатися з агресивним бовдуром легше, ніж з дипломатом із дулею в кишені.
Резонно… Агресивна і непродумана політика Буша-молодшого була не останнім чинником, що зміцнював зовнішні та внутрішні позиції «керованої демократії». Саме на президентство Буша приходиться розквіт дружби між РФ та європейськими важкоатлетами, ображеними нахабними янкі, що дозволило глибше загнати газову голку в тіло Старого Світу. Війни не Близькому Сході підвищили ціни на нафту, а розгул «американської воєнщини» та парад кольорових революцій поблизу російських кордонів згуртували населення навколо «сильного лідера».
І у зв’язку з цим слід визнати, що політика перезавантаження, ініційована Бараком Обамою, хоча і не досягла остаточної мети, але не була абсолютно безглуздою. Російська еліта розслабилася; Європа, пригріта і заспокоєна демократами, почала злазити з газового гачка, а населення РФ, позбавлене зовнішнього подразника у вигляді злих америкосів, почало заглядати у свої гаманці та порівнювати свій добробут з добробутом «людєй государєвих». Як наслідок - ІІІ Енергопакет, судові справи проти Газпрому, сланцева революція, різке падіння рейтингів правлячої партії і В. Путіна та виступи «сердитих городян».
Однак, як би там не було, а перезавантаження все одно потребує корекції. Обама, перемігши на контрасті з Бушем-молодшим, по суті припустився тієї ж самої помилки, що і його попередник: він надто багато на себе взяв. Різниця лише в тому, що Буш хотів вирішити усі проблеми силою, а Обама розраховував з усіма про все домовитися. Врешті-решт, Бушу довелося домовлятися, а Обамі - застосовувати силу. Зараз важко сказати, що небезпечніше - подальші поступки загниваючому російському авторитаризмові, які дозволять йому подовжувати життя за рахунок маленьких переможних війн, чи невдалий замах на його інтереси, що знову мобілізує розбалансоване російське суспільство. Оптимальна стратегія передбачає утримання від грубого втручання у внутрішні справи РФ у поєднанні з жорстким і безкомпромісним протистоянням її подальшій економічній та військовій експансії.
Чи стане адміністрації президента Обами твердості, щоб протистояти забаганкам Кремля? Чи стане адміністрації президента Ромні мудрості, щоб не переходити межу можливого? ???
Про Ромні кажуть, що він - не експерт у зовнішній політиці. А хто з американських президентів, якщо розібратися, є експертом у питаннях зовнішньої політики? Зовнішньополітичні стратегії їм розробляють консультанти, а вибір стратегії залежить від інтересів групи підтримки. Отже, скажи, хто твій консультант, і я скажу, хто ти. Якщо подивитися на персон, що консультують Ромні, то можна припустити, що Рейгана з нього не вийде - вийде в кращому випадку «Буш-light». Сімнадцять із двадцяти чотирьох експертів, що консультували Джорджа Буша-молодшого перейшли у спадщину до нового республіканського кандидата.
Зовнішню політику Буша назвати успішною дуже важко. І ті люди, які виробляли стратегії одному з найменш успішних американських очільників, тепер будуть давати поради Ромні, якщо той переможе на виборах. Правда пан Ромні менш ексцентричний і більш холоднокровний, ніж Джордж Буш, тож можливо, не всі «цінні поради» він буде брати на озброєння.
І все-таки є один нюанс, який робить Мітта Ромні гіпотетично більш прийнятним кандидатом для України. А саме: позиція по Китаю. Демократи, як відомо, вважають Китай ворогом №1 для Америки. Останнім часом США почали нарощувати військовий потенціал у Азійсько-тихоокеанському регіоні (АТР) та сколочувати антикитайські коаліції. Це не може не підштовхнути гордого і войовничого дракона до пошуків союзників у регіоні. А хто може стати таким союзником? Хто-хто? Росія, звичайно! Правда нинішнє керівництво РФ поки що утримується від утворення антиамериканських альянсів з КНР, бо має певні домовленості з Обамою. Але у цьому світі нічого за так не робиться. І в обмін на нейтралітет Росія вимагатиме… Ну, вгадайте з трьох разів, що вона вимагатиме. Взявши все, що можна взяти на пост-радянському просторі та в Європі, підступний російський ведмідь покаже дупу «тупим америкосам» і все одно приєднається до антиамериканської коаліції…
Республіканці з початку 70-х років минулого століття дотримуються іншої лінії у стосунках з КНР, наміченої ще Генрі Кіссінджером - відомим архітектором американсько-китайських відносин. Саме Кіссінджер запропонував Ніксону і Рейгану геніальний хід: встановити дружні стосунки з Китаєм і піку СРСР. І американсько-китайська дружба, побудована на прагматичних розрахунках, стала ще одним цвяшком у домовину «імперії зла». До речі, Буш-молодший, який пересварився ледь не з усім світом, на Китай ніколи відкрито не «наїжджав», що дозволило йому одночасно вести війну на ближньому сході і розширювати вплив на пост-радянському просторі.
Тож з великою долею вірогідності можна припустити, що Мітт Ромні - прагматик і крупний інвестор у китайську економіку, який оголосив Росію ворогом №1, дослухається до порад Кіссінджера (з яким уже мав зустріч) і буде дотримуватися традиційної для республіканців стратегії у стосунках з Китаєм. Тим більше, що п. Ромні запланував собі розширити вплив на Середню Азію, а встановити дружні стосунки з середньоазійськими країнами, маючи хороші стосунки з Китаєм, набагато легше.
Але є один момент, який може знівелювати усі відмінності. Це - війна з Іраном та на Ближньому Сході, що може статися найближчим часом. Вона змішає всі карти і зробить поведінку всіх крупних геополітичних гравців непередбачуваною.
Є ще один момент, несприятливий для України. А саме: грубий тиск на українських очільників з метою «заохотити» їх до демократії. І осли, і слони останнім часом ревуть в унісон. Гілларі Клінтон вимагає від Януковича негайно звільнити Юлію Тимошенко. (Пані Клінтон на дозвіллі, певно, детально вивчила усі аспекти справи Тимошенко і дійшла компетентного висновку, що Вона невинна ) Кондоліза Райс буде молитися за Юлію. Цікаво, вони обмежаться самим молитвами, чи додадуть до молитов ще якісь санкції? І чи замовить пані Райс хоча б словечко перед американським Богом за тих українських в’язнів, з якими дійсно обійшлися, як у 37-му році, і які існують у таких умовах, які їй навіть у найстрашнішому кошмарі не снилися?
У зв’язку з цим хочеться спитати високоповажних заокеанських борців за демократію: «Леді та джентльмени! А де ж ви були, коли нашу демократію, а з нею і всю Європу душили газом? Чому тоді не було ні заяв, ні резолюцій, ні молитов - тоді нам ніхто і слова доброго не сказав, не кажучи вже про дієву підтримку. Ну, звичайно! Стосунки з РФ - це наша внутрішня справа, а у внутрішні справи ви не втручаєтесь. А наша країна, між іншим, була вірним вашим союзником, і виконувала всі ваші забаганки умови. І яка нам з того дяка? Нас скинули, як непотрібний баласт у ході перезавантаження стосунків з відомим душителем демократії, за яку ви так затято боретеся.
Тож хай вам усім грець! Роль сприятливої зовнішньополітичної кон’юнктури не варто недооцінювати, але й переоцінювати її не варто. Ні білий слон, ні чорний віслюк не витягнуть нас із болота злиднів та моральної деградації. Та й бурий російський ведмідь був би не такий страшний, якби половина наших громадян з дурного ума не лізла сама в його обійми.
І «Імперію Зла» зруйнував не Рейган, не Папа Римський і не Горбачов з Єльциним. Вона завалилася під тиском непомірних геополітичних амбіцій, нераціональної економіки і тоталітарної політичної системи. А політика Рейгана та розборки між різними кланами радянської еліти лише пришвидшили цей процес. І духовну спадкоємицю цієї імперії, яка пнеться на роль світового лідера і собіратєля зємєль чекає така ж незавидна участь, бо якщо держава здатна виробляти лише сировину, то амбіції свої треба вкоротити, інакше Історія їх все одно вкоротить, разом із територією.
Тож хай американці обирають собі кого хочуть. Нам своє робити: збиратися з силами, щоб вирватися з болота злиднів і моральної деградації. І якщо заокеанські «союзники» не протягнуть нам у скрутний час руку - тим гірше для них…
У ніч з понеділка на вівторок будуть останні дебати між Обамою та Ромні з питань зовнішньої політики. Послухаємо, що вони нам скажуть ;)