Що про нас залишається в пам'яті

[dmytrosh]

У суботу запросили мене на випускний в 9 клас, в якому я чотири перші роки був класним керівником. І ось на банкеті одна з "развлекаловок" була тіпа що учні хочуть сказати своїм учителям. Коли прийшла моя черга, повисла пауза. Ну я то розумію, майже пять років пройшло, діти приходили-йшли. І тут одна дівчинка вирішує спасти ситуацію. Я так бачу, її слова були повним експромтом, що для мене було навіть цікавіше. Так вона сказала, що я весела людина, що зі мною було цікаво ходити на екскурсії, тому що по дорозі я їм задавав загадки. Найбільш памятною виявилась загадка про серце. Дiвчинка не могла її точно пригадати, щоправда і я теж, типу "якщо до нього доторкнутися - воно помре, якщо його кинути - воно розібється" і щось там ще (Якщо хтосm раптом знає цю загадку і памятає повністю - нагадайте, бо я вже два дні мучусь). Ось такі перші спогади про мене у людей, з якими я чотири роки працював, ніс "розумне, добре, вічне". Цікаво!!!
До речі, одна мама на перекурі мені розповіла, що її син перший рік мене називав - навіть не знаю, як це правильно написати - "МІКРООЛЕКСАНДРОВИЧ" - тіпа, щось у нього не відкладалося імя Дмитро Олександрович:)