Бердянськ - місто парадоксів
Вперше опинився у курортному місті не в сезон - “жалкоє зрєліщє”: вітер, холод, туман, мінімум народу... Судячи з біг-бордів - місто російськомовне, хоча у проректора місцевого педуніверситету на мобільному у якості дзвінка стояв “Океан Ельзи” - “Дякую”.
У місті дуже жваво розгортається передвиборча кампанія, регулярно натрапляєш на біг-морди охочих у мери та депутати. Один з лайт-боксів дуже потішив своєю неоднозначністю: усміхнений дядько в оточенні дітей і підпис “Умеет созидать”. Це дітей він “умеет созидать” чи що? Тоді це швидше реклама клініки штучного запліднення:))))
Як виявилося, у Бердянську вже більше, ніж десять років відбувається міжнародний кінофестиваль, хоча у місті всього один кінотеатр, який власне тільки й працює, що під час фестивалю. Навіть відкрили “Алею зірок”, яка поки що складається лише з 1 зірки.
Прямо через усю набережну йдуть залізничні колії, певно, що до порту. Й іноді ними проїжджають вантажні вагони з дууууже суворими чоловіками.
Водили нас на екскурсію до місцевого художнього музею. Картини минулиx століть - то таке, але от виставка сучасного мистецтва “Двойственность” - це щось! Відкривала її інсталяція (на жаль, не сфоткав, зажав купляти дозвіл на фотографування), якщо правильно пригадую, “Жертва інформаційного суспільства” - фігура людини в маскхалаті, напхана старими газетами - неймовірно точне влучання! Ще дуже своєрідний витвір мистецтва - картини під склом з бичків та помідорів, засипаних зверху піском і ще чимось залиті. Загалом, є на що подивитися, місцями не згірш “ПінчукАртЦентру”.
А “врятували мій день” двоє музикантів. Десь сьома година вечора, темно, жахлива погода, набережною прогулюються хіба що дуже відчайдушні бердянці. І раптом звідкілясь долинають абсолютно несподівані й нереальні як для такої ситуації звуки кларнета. І бачу двох чоловіків в альтанці, які серед темряви, вітру, холоду і практично відсутньої аудиторії виконують, ніби знущаючись “О соле міо!” Це просто неймовірно! Неймовірно й чарівно! Просто не міг не кинути їм кілька гривень (хоча, як правило, такого не роблю). Після цього вони подякували за допомогу і спитали, що для мене заграти. Я попросив щось хороше, і вони виконали мелодію з фільму “Ва-банк”. Я от тепер думаю, до чого б це?:)))
У місті дуже жваво розгортається передвиборча кампанія, регулярно натрапляєш на біг-морди охочих у мери та депутати. Один з лайт-боксів дуже потішив своєю неоднозначністю: усміхнений дядько в оточенні дітей і підпис “Умеет созидать”. Це дітей він “умеет созидать” чи що? Тоді це швидше реклама клініки штучного запліднення:))))
Як виявилося, у Бердянську вже більше, ніж десять років відбувається міжнародний кінофестиваль, хоча у місті всього один кінотеатр, який власне тільки й працює, що під час фестивалю. Навіть відкрили “Алею зірок”, яка поки що складається лише з 1 зірки.
Прямо через усю набережну йдуть залізничні колії, певно, що до порту. Й іноді ними проїжджають вантажні вагони з дууууже суворими чоловіками.
Водили нас на екскурсію до місцевого художнього музею. Картини минулиx століть - то таке, але от виставка сучасного мистецтва “Двойственность” - це щось! Відкривала її інсталяція (на жаль, не сфоткав, зажав купляти дозвіл на фотографування), якщо правильно пригадую, “Жертва інформаційного суспільства” - фігура людини в маскхалаті, напхана старими газетами - неймовірно точне влучання! Ще дуже своєрідний витвір мистецтва - картини під склом з бичків та помідорів, засипаних зверху піском і ще чимось залиті. Загалом, є на що подивитися, місцями не згірш “ПінчукАртЦентру”.
А “врятували мій день” двоє музикантів. Десь сьома година вечора, темно, жахлива погода, набережною прогулюються хіба що дуже відчайдушні бердянці. І раптом звідкілясь долинають абсолютно несподівані й нереальні як для такої ситуації звуки кларнета. І бачу двох чоловіків в альтанці, які серед темряви, вітру, холоду і практично відсутньої аудиторії виконують, ніби знущаючись “О соле міо!” Це просто неймовірно! Неймовірно й чарівно! Просто не міг не кинути їм кілька гривень (хоча, як правило, такого не роблю). Після цього вони подякували за допомогу і спитали, що для мене заграти. Я попросив щось хороше, і вони виконали мелодію з фільму “Ва-банк”. Я от тепер думаю, до чого б це?:)))