Гіліан Флінн, роман «Gone girl» (у російському перекладі «Исчезнувшая», як буде в українському поки невідомо)
Ви ще читаєте Дена Брауна, Е Л Джеймс, або, прости Господи, Джеймса Паттерсона? Забудьте! На американському (а значить, і світовому) літературному небосхилі запалала нова зірка. Запам’ятайте це ім’я - Гіліан Флінн! Її роман «Gone girl», вже 58 тижнів у списку бестселерів газети «Нью Йорк Таймз», і поки явно не збирається цей список полишати.
Стівен Кінг щодо першої книги цієї леді нібито висловився так: «Сказати, що це неймовірний дебют - не сказати майже нічого.»
Як особисто на мене то Гіліан пише навіть краще ніж Кінг.
Взагалі-то американські автори традиційно міцні в розробці сюжетної лінії. Несподівані повороти, стрімкий розвиток подій і теде і тепе. Але дуже часто в погоні за всім цим, відчувається якась схематичність, а може навіть і механічність, що просто не дають сприймати ці твори більш-менш серйозно.
Гіліан Флінн неймовірним чином вдається поєднувати обов’язковий американський саспенс з якимось майже європейським психологізмом. Від цієї книги реально дуже важко відірватися, але потім коли прочитаєш, так само важко перестати розмірковувати над прочитаним.
«В день п’ятої річниці шлюбу чоловік виявляє, що його дружина без вісті зникла. Куди вона поділася? Що взагалі сталося? Починаються пошуки і з’ясовування всіх подій, які передували цьому зникненню…»
Не буду переповідати сюжет. Це краще читати самому. )