Сучасні графіті Старої фортеці
І знову моя стаття 2013 року, але актуальність її з кожним роком все більша, адже старі написи не прибираються, а нові вже рясніють на стінах.
З давніх-давен у різних народів завжди було в моді наносити різноманітні написи. Згадати хоча б перші згадки у вигляді малюнків на стінах печер. Зміст за довгий час історії також був різноманітний: вірування, ритуали, обереги, пам’ятні дати й події, застереження тощо. Не бідне на такі написи й наше Старе місто. Власне пам’ятним табличкам можна присвятити окреме дослідження, а поки що ми зупинимося на Старій фортеці, де теж таких написів вдосталь.
Як ви вже здогадались, мова піде про сучасні написи, залишені мешканцями і туристами на стінах пам’ятки архітектури. Звичайно, довгий час я на це не звертав увагу - надто звичним стало подібне в нашому суспільстві. Інколи згадуючи свою поїздку в Краків, постійно порівнюю отримані там враження і спогади з нашим містом: що добре, а що ні. Вже не перший рік це місто для мене являється взірцем того, до чого має прагнути наш Кам’янець. Але є одна деталь, яка постійно псує навіть найгарніше враження про місто (та й інші українські міста в цілому) - це звичайне людське свинство. Кожному потрібно щось надряпати або написати на стінах. Кожний вважає це чи не головною метою візиту до фортеці - залишити про себе згадку у вигляді потворного напису, який, чесно кажучи, буде красуватись не один рік і навіть не десятиліття. Ось ми і підійшли до іншої проблеми - з написами абсолютно ніхто не бореться. Якщо задуматись, чому саме так, то мимоволі в мене напрошується відповідь, що не можна серйозно ставитись до пам’ятки, коли в одній руці пиво, в іншій - “сємки”. Не так давно, по білоруському телебаченню був репортаж про відбудову частково втраченої фортеці, де директор заповідника наголосив на тому, що там не буде жодних атракціонів і “генделиків”, щоб у туристів і місцевих мешканців було повне усвідомлення того, що тут впродовж історії гинули люди. Погодьтеся, що після такого вже рука не підніметься втоптувати пам’ять про полеглих там захисників в багно написом, типу “Тут був Вася” тощо.
Показовий приклад можна навести у випадку з європейською Іспанією, де туристка зіпсувала палац Альгамбра. Як зазначає джерело: “…18-річна мандрівниця із Швейцарії була арештована в Гранаді після того, як на стіні палацу вона надряпала сердечка. Проігнорувавши попередження про те, що палац є пам’яткою XIV століття, туристка вперто продовжувала займатися своєю «гравюрою», поки на стіні культурного надбання людства не з’явились два сердечка з ініціалами. Дівчина була арештована і звинувачена у вчиненні злочину проти національної культурної спадщини. Вандалка провела ніч у в’язниці, а вже на наступний ранок постала перед судом. Суду Гранади потрібно вирішити, або туристка обійдеться штрафом, або все ж їй доведеться відбувати покарання у в’язниці…” Представниця Ради Альгамбри вказує, що “вони не можуть дозволити , щоб кожен бажаючий дряпав на пам’ятках старовини все, що заманеться. Це все одно, що пошкодити одне з полотен у музеї Прадо».
Тепер повернемося до Кам’янецької фортеці і подивимося на цю проблему “зсередини”. Наведені нижче фото зроблені в одній тільки башті - Новій Східній:
Деякі фото хочеться виставити окремо, так як вони найцікавіші:
Напевно, найстаріше графіті. На камені висічено "1904 г."
Ще один камінь з пам'ятною датою про очистку колодязя 15 червня 1904 року (справа).
Тепер глянемо на цей камінь ближче:
На лівому камені видряпано "1972" і багато чого іншого.
Тут пам'ятну дату намагались переправити з 1904-го у 2011 рік.
Але все ж таки є світло в кінці тунелю! Вдалося знайти єдиний камінь, на якому потворні написи намагалися затерти:
Справа видно деякі намагання щось затерти.
Далі давайте зазирнемо у башту Лянцкоронську. Одразу, що кинулось в очі при вході - це безліч видряпаних написів по автентичній штукатурці:
написів так багато, що вже нічого не можна розібрати.
Прямуємо на другий ярус. Там нас чекає така картина:
сучасна "народна" творчість...
Що ж, далі єдиний шлях тільки по внутрішньостінному ходу до башти Рожанки. Може там ситуація краща? При вході я одразу розвернувся і подивився на білокам’яний портал, через який тільки що пройшов.
"гобліни" не шукають легких шляхів
Відійшовши трішки назад, я зрозумів, що це ще не все…
Перше місце в номінації: "Куточок культури"
Вже здогадуючись, що нас чекає далі, прямуємо на верхній ярус:
Серія робіт на тему: "Хто має маркер?"
Тут написи помітно скромніші.
Але, як виявилось, я не один, хто звернув увагу на ці речі. Вдалось знайти в мережі фото одного з туристів :
Фото з сайту: turbina.ru
Можливо, хтось скаже: “Та більшість написів на дереві, які можна легко затерти”, або “Дерев’яні балки сучасні і не являються історичною цінністю” тощо. Для прикладу наведу знову Краків, а саме Королівський замок на Вавелі (навожу приклади з того, що бачив на власні очі). Там є королівська Дзвіниця, де повністю все всередині зроблено з дерев’яних опор і перекриттів. На протязі всього шляху я не пам’ятаю жодного напису чи дряпанини на дереві:
Гарна картинка, але то Польща. В нас би навіть дзвони були б в кращому випадку пописані, ато й подряпані.Але повернемося до Кам’янця. Може зовні башт ситуація краща? Давайте подивимось на цю ж башту. Швидкий огляд не виявив нічого серйозного, але… стоп, а це що? Поруч з баштою, над внутрішньостінним ходом є ізольована кімната (зараз вхід у неї перекриває дерев’яний зелений паркан).
Місце розміщення кімнати
Особлива прикмета - красиве білокам’яне обрамлення вікна.
Урочисте оформлення у оборонній споруді
Тільки з використанням фототехніки вдалось побачити наступне:
Тобто, якась Даша, ризикуючи власним здоров’ям (висота там немаленька), вилізла з вікна, щоб на зовнішньому його боці надряпати своє ім’я і затерти всі інші? Вчинок вартий пам’ятника найбезглуздішому вчинку. Це ж на які подвиги треба піти, щоб твій напис був найекстремальніший? Дійсно, написів так багато, що вже ввійшло в моду шукати таке місце, де ще ніхто нічого не писав. Сьогодні ж модно виділятися! І якщо розумом це зробити не можна, залишається тільки нівечити історичний об’єкт…
Далі під час легкого огляду я виявив ще цікавий напис (якщо можна його таким назвати) на башті Тенчинській, на білокам’яному поясі верхнього ярусу.
Враховуючи недоступність для для людей (занадто високо від вікна) і позбавлення звичного сенсу (ім’я, дата або місто), можна зробити припущення, що напис з’явився у процесі реконструкції башти.
Звичайно, тему написів можна буде продовжити і навіть згодом хтось по цьому може написати наукову роботу. Це ж яка новизна дослідження! Впевнений, що про це ще наукових робіт не писали. А якщо взяти до уваги, що фортецю охороняють - то уявіть собі, яка ситуація у всіх інших пам’ятках, яку охороняє хіба що табличка, та й та подекуди відсутня…
Наостанок хочеться закінчити статтю не якоюсь мудрістю, а написом з башти Ласької, якому вже не один десяток років:
VERUS. AMICUS EST RARIOR FENICE
В перекладі він звучить так: “Справжній друг - це велика рідкість”. Прикро, що фортеця якраз такого друга не має, ні з боку простого люду, ні з боку тих, хто за нею має доглядати. Звісно, сподіваємось на краще, а поки маємо те, що маємо…
Хочеться ще сказати, що заради цікавості після свят є бажання пройтись тими ж місцями і порівняти стан написів тоді і зараз. Мені самому цікаво, стало їх більше, або менше? Але це вже згодом у наступній статті.