Житомир
На перший погляд, Житомир дуже схожий на Київ. Коли в'їжджаєш до міста з боку столиці (звісно ж, Київською вулицею), то спершу навіть не уявляєш, що вже у чужому місті - таке все навколо чомусь знайоме та своє. І лише трохи згодом, побродивши житомирськими вуличками, усвідомлюєш, наскільки унікальну й відмінну від київської атмосферу має місто.
У Житомирі дуже багато одноповерхової забудови, і все ще можна знайти такі чарівні куточки, де тебе наче переносить у середину минулого століття. Житомиряни їх, звісно, активно знищують, обшиваючи будинки пластиковою вагонкою та вставляючи металопластикові вікна, тож до міста треба поспішати, поки машина часу ще діє...
Пригадую, ще у 1980-х такі колонки були навіть у деяких київських районах (потім вони, звісно, відновилися як бювети, але зараз знайти функціональний бювет нелегко). А от у Житомирі ті колонки досі функціонують!
Це символ міста - водонапірна вежа. Звідси колись водичка розливалася по житомирських будинках та колонках.
Ще на вулицях можна побачити ось такі старосвітські поштові скрині.
Житомир надзвичайно зелене місто, а його рельєф дозволяє милуватися мальовничими краєвидами.
До справжнього лісопарку можна потрапити просто з центру міста, перейшовши Тетерев по височезному мосту. Дуже потішило, що в лісопарку практично не було сміття.
Взагалі, житомиряни мені здалися дуже позитивними людьми. У місті явно переважає українська мова, хоча колись, кажуть, воно було російськомовним. Утім, за день відчути місто неможливо. Поза кадром поки що залишився гідропарк, музей космонавтики та багато інших місць, до яких я ще дуже сподіваюся потрапити. До речі, значно цікавіше про своє рідне міст розповідає у своєму журналі molodyi_radiy, якому велика подяка за гостинність та екскурсію містом!
У Житомирі дуже багато одноповерхової забудови, і все ще можна знайти такі чарівні куточки, де тебе наче переносить у середину минулого століття. Житомиряни їх, звісно, активно знищують, обшиваючи будинки пластиковою вагонкою та вставляючи металопластикові вікна, тож до міста треба поспішати, поки машина часу ще діє...
Пригадую, ще у 1980-х такі колонки були навіть у деяких київських районах (потім вони, звісно, відновилися як бювети, але зараз знайти функціональний бювет нелегко). А от у Житомирі ті колонки досі функціонують!
Це символ міста - водонапірна вежа. Звідси колись водичка розливалася по житомирських будинках та колонках.
Ще на вулицях можна побачити ось такі старосвітські поштові скрині.
Житомир надзвичайно зелене місто, а його рельєф дозволяє милуватися мальовничими краєвидами.
До справжнього лісопарку можна потрапити просто з центру міста, перейшовши Тетерев по височезному мосту. Дуже потішило, що в лісопарку практично не було сміття.
Взагалі, житомиряни мені здалися дуже позитивними людьми. У місті явно переважає українська мова, хоча колись, кажуть, воно було російськомовним. Утім, за день відчути місто неможливо. Поза кадром поки що залишився гідропарк, музей космонавтики та багато інших місць, до яких я ще дуже сподіваюся потрапити. До речі, значно цікавіше про своє рідне міст розповідає у своєму журналі molodyi_radiy, якому велика подяка за гостинність та екскурсію містом!