Деконструкція детермінізму
You do it to yourself, you do
and that's what really hurts.
У певному колі людей, переважно філософськи налаштованих, хоча це може бути і чисто психологічним відчуттям, дуже багато уваги приділяють проблемам свободи вибору, детермінізму, святої людської волі та тварної машинності мислення, вводячи слабо зрозумілі мені протиставлення. Чому машинність мислення виключає якусь індивідуальність, самоцінність особи?!
Я вірю, що мій мозок, психіка - тільки біохімічна машина, що описується слабо відомими нам правилами, але це не заважає мені вважати, що це не знищує мою свободу вибору, мою індивідуальність - навпаки, я відчуваю обов’язком охороняти її правильне функціонування від чисто машинних помилок, бачити їх, виходячи з засновку, що мозок - машина, і уникати, наскільки це можливо, саме з поваги до цієї індивідуальності. Навіть усе розмаїття підсвідомого також не таїть у собі чогось містичного, просто йому потрібне відповідне ставлення і дотримання певних правил, заповідей, психологічної гігієни.
Чому я наділяю машину індивідуальністю? У теорії нестійких систем чітко показується, що існують нерівноважні стани, коли найменші флуктуації непередбачувано можуть привести до будь-яких можливих наслідків. У самій такій парадигмі закладено бачення і повага до індивідуальності навіть неживих речей, яку в них вводить випадок. Як програміст, я постійно стикаюсь з повністю детермінованими системами, які поводяться непередбачувано, а побудова математичної моделі буде на порядки складнішною, ніж використання самої системи, якщо не сказати взагалі недоцільною.
Улюблене заперечення антидетерміністів: якщо мозок - тільки машина, значить, її можна скопіювати і передбачити рішення реального мозку, а якщо щось можна передбачити, то воно не має індивідуальності. Можу впевнено сказати, що воно ґрунтується на класичному раціональному світогляді: тут хибними є засновки, що 1) ми можемо скопіювати мозок у всій його повноті і 2) що його копія не зможе докорінно змінитись за скінченний час. Але не менш цікаво, чому таку болісну реакцію викликає твердження про передбачення. Тут можна сказати, що саме поняття свободи волі виростає (віддзеркалює, має відповідником, переходить у - потрібне підкреслити) із спекуляцій навколо передбачуваності/непередбачуваності як психогічних відчуттів (сіллю такого цілком ірраціонального явища, як гумор, схоже, якраз і є непередбачуваність ситуації; ірраціональне явище перегукується з раціональними філософськими побудовами).