Дуже корисний текст для росіян, що намагаються зрозуміти справжні причини Майдану в Україні
Оригінал запозичено у uorvik в Очень полезный текст для разеян, пытающихся понять истинные причины Майдана в Украине
Цілком можна ділитися з друзями за поребрик.
Коли побачив песця
Тут мова піде про фатальну помилку Путіна, внаслідок якої - звалилися ціни на нафту, а за усталеною традицією, за цим слідує обвалення Росії, як це вже було з совком. Цю помилку можна легко описати одним реченням, але без ланцюга логічних міркувань, таке твердження матиме куди меншу вагу. Тому, почнемо здалеку і не про Путіна.
Все почалося в самому початку 1990-х на просторах регіону на ім’я Лугандон. Для більшої предметності, візьмемо окремо розташоване містечко і позначимо його першою літерою прізвища президента РФ - «Х», хоча це могли бути й інші літери алфавіту. Це містечко зараз знаходиться в тилу окупованої території і по прямій від нього приблизно однакова відстань до тих місць, де йшли найжорстокіші бої, але саме воно - не постраждало взагалі.
На початку 90-х тут виникли феномени, які потім захлиснули всю Україну. Йдеться про бандитизм в жахливих масштабах. Самою відірваною вважалося Єнакіївське угруповання, яке потім воювало з греками з Маріуполя.Що характерно, це були бєспрєдєльщики, на яких пробу ставити було просто ніде. Збройне насильство було настільки буденним, що славетні російські братки були просто безневинними немовлятами у порівнянні з цією братвою. Поки в Москві та інших містах кілери вистежували своїх жертв біля під'їздів, а неслухняним бізнюкам палили харчевні і офіси, ці ще тоді використовували навіть не автомати, а гранатомети. Недалеко від Макіївки є місце, куди часто приїжджала братва на розборки. Битви там були епічні. Але головне, братва дісталася до великих грошей і почала бенкетувати.
Ось тут і виник феномен, який запустив невідворотну ланцюг подій. Населення прийняло їх за паралельну владу і погодилося платити данину за «дах», а з проблемами йшли не в суд або міліцію, а до бандитів. Слід звернути увагу на подію, яка дала стартовий капітал бандитам, і миттю змінила органи влади. У цей час почала запроваджуватися митниця, ще без відповідного персоналу.
Тимчасово цим займалася міліція. У перший час на митниці робилися заможними просто за один день.
Це мова про автомобільні, але найбільше бабло пішло з залізничних митниць. Всім знайоме тепер місто Іловайськ протягом певного часу можна було перейменувати на Клондайк або Ельдорадо. Хитре законодавство робило практично неможливим декларування вантажів, і поки бізнесмени не схаменулися, там арештовувалися цілі вагони автогуми, відеомагнітофонів, телевізорів, взуття, одягу та продуктів. Зараз це звучить дивно, але в магазинах тоді не було нічого взагалі! Тобто, цей товар коштував просто фантастичних грошей.
Так от, бізнесменам було простіше забути про товар, ніж виплачувати кратні штрафи за нього. Тобто, ширвжиток ставав нічийним, а за допомогою представників органів влади, він робився ще й повністю «непридатним до використання». Складалися акти про те, що всі браковане, бите або промокле. Так запрацював перший конвеєр, який погнав «подарунки» до Донецька та Києва. На час, митниця затьмарила за престижністю ДАІ. Але потім потік халяви став скорочуватися, а органи почали шукати легких грошей за своїм профілем.
Даішники влаштували піт-стопи на всіх своїх постах. Жодна фура без мзди вже проїхати не могла. БЕЗ обклала даниною комерсантів і заводи. Шахти відкуповувалися від міліції та прокуратури караванами неврахованого вугілля. Розшук торгував конфіскованої наркотою, створивши власні мережі збуту. ВБОЗ щільно співпрацював з бандитами і мав частку від їхнього бізнесу. Суди перейшли на самофінансування і автоматично брали відкати в 10-50% від суми позову або від $ 1000 за один рік позбавлення волі за цінником - кримінальним кодексом.
Дуже швидко настала повна злука бандитів і правоохоронних органів. Так сталося, що мером цього містечка був тоді Серьожа Тулуб, один з наближених до Януковича. Вони ще тоді були дуже близькі, бо місто «тримала» Єнакіївська братва, де набирав обертів Янукович. Тому застілля з приводу дня народження або ще якої причини, відзначали всі разом. Кабак зачинявся для відвідувачів і з одного боку столу сідали мер, прокурор, його перший зам, начальник міліції, заступник по опер, начальник розшуку, суддівські та інша братва. Зрозуміло, що на підпитку мужики витанцьовували під «Мурку» і виспівували «Гоп-стоп», у супроводі очманілих лабухів. Правда, СБУ на це свято життя не запрошували, бо вони жили своїми інтересами - влаштували по місту мережу недоторканних торгових точок і трусили в'єтнамських робітників, які рясно трудилися на заводах, а виїжджаючи - скручували все, що можна. Вони не гребували ні міддю, ні нікелем, яких було багато на заводах, а наймудріші - викручували платинові термопари з печей.
Але й самі керівники заводів гав не ловили. Був один заводик, який працював у системі МВС, а його директор мав міліцейське звання і входив до колегії МВС. Сенс конструкції в тому, що на заводі робили алюмінієві деталі до пожежних гідрантів і іншого. Коротше кажучи - на нього дихати боялися. Так ось він бадьоро і без утисків, запродав весь алюміній буржуям. Це - сотні тон найчистішої сировини. Але й інші директори не дрімали. Коротше кажучи, першими доларовими мільйонерами в місті зробилися два директори заводів і очільник ДАІ. Останній, на пару з одним з директорів, заснували автотранспортну контору, яку укомплектували новенькими, прямо із заводу, тягачами Мерседес. Там же їм видали і по величезному легковому Мерседесу, бо заплачено було сповна.
І ось процес пішов. Щоб влаштуватися в ту ж ДАІ або на інше рибне місце, треба було або мати зв'язки, або заплатити вступний внесок і пройти «стажування». Старожили уважно дивилися, як новобранець бере хабарі, красиво чи ні, а потім - ділиться чи ні. Якщо все нормально - приймали на роботу, якщо норовиться або не ділиться з керівництвом - не брали.
З часом, ці діячі надходять до Харкова чи Києва вчитися на юристів. Туди рідко везли саме готівкові, але пакували вантажні автомобілі дефіцитом від продуктів до сантехніки. Це називалося «здати сесію». Зрозуміло, що вони навіть нічого не читали там, просто приїхали і «здали». Через пару років, вищі навчальні заклади закріпили цю систему і поставили на потік. Тепер студент або курсант платив за все, нехай і не багато, але регулярно. Отримавши диплом, він вже був людиною системи. Але ж треба рости, отримувати звання і посади, а для цього треба занести обласному керівництву, а якщо посада «рибна», то і в Київ відвезти.
Через деякий час, всі органи влади складалися саме з такого контингенту. Ні освітою, ні кругозором, ні поглядами на життя, ні принципами, вони абсолютно не відрізнялися від бандитів. Пізніше, ця зараза стала поширюватися по всій Україні. Воно не те, що в інших місцях такого не було, але ось так системно і відкрито, можновладець себе не проявляв.
Тепер перенесемося в пору першого прем'єрства Януковича. Сам плоть від плоті бандит, він потягнув за собою братву на самий верх. Згаданий вище громадянин Тулуб став міністром палива та енергетики.
Щоб було ясніше, Путін використовував Україну для відмивання свого бабла. Там йшли в порожнечу мільярди доларів, а Серьога був смотрящим. Одночасно, населення всіх прокуратур і керівництва ОВС стало поповнюватися донецькими «кадрами». У цей момент вже всі зрозуміли, що таке «прислухатися до Донбасу». Це означало - перекласти з фені вимоги чиновника.
Помаранчева революція трохи обірвала процес, але бездарний Ющенко почав грати в Макіавеллі: щоб врівноважити амбіції баби Юлі, він знову закликав у союзники Донецьких. Внаслідок того донецькі прийшли до влади і показали все, на що здатні. Ми стали першою в світі країною державного бандитизму. Але справа в тому, що не знаючи міри - легко розвалити будь-яку систему. Своїми піратськими та бандитськими методами віджимання і розпилу буквально всього Янукович і домбасяни наполегливо відтягували маятник в свою сторону - і втомлений від державного свавілля народ вибив маятник з рук недопрезідента. Зрозуміло, що він понісся в іншу сторону.
Нарешті прийшов час повернутися до помилки Путіна. Він не вловив того, що в Україні вже дозріла критична маса народу, який не стане миритися з тим, що творить Янукович, та й сам Путін творить щось подібне.
Тобто, для самозбереження, Путіну треба було триматися подалі від України, бо вона стала неїстівною для пост-совка. Проковтнути Україну, не задушившись до смерті - неможливо. Її населення здетонувало свій режим, і в разі вдалого поглинання здетонувало б і московський. Путіну просто категорично не можна було влазити до нас ні під яким соусом, бо це мало призвести до катастрофи. Як виявилося, проковтнути Україну Путін не зміг навіть фізично, навіть з урахуванням того, що у нас майже не було армії. Тепер вже запізно. Наслідки пішли невідворотно і безжально. Кожен наступний день для РФ буде гіршим за попередній, а в кінці цього шляху - розвал РФ.
І ось спробуй тут не повір в містику! Всі події почалися на Донбасі понад чверть століття тому і все закінчиться саме через Донбас!
Цілком можна ділитися з друзями за поребрик.
Коли побачив песця
Тут мова піде про фатальну помилку Путіна, внаслідок якої - звалилися ціни на нафту, а за усталеною традицією, за цим слідує обвалення Росії, як це вже було з совком. Цю помилку можна легко описати одним реченням, але без ланцюга логічних міркувань, таке твердження матиме куди меншу вагу. Тому, почнемо здалеку і не про Путіна.
Все почалося в самому початку 1990-х на просторах регіону на ім’я Лугандон. Для більшої предметності, візьмемо окремо розташоване містечко і позначимо його першою літерою прізвища президента РФ - «Х», хоча це могли бути й інші літери алфавіту. Це містечко зараз знаходиться в тилу окупованої території і по прямій від нього приблизно однакова відстань до тих місць, де йшли найжорстокіші бої, але саме воно - не постраждало взагалі.
На початку 90-х тут виникли феномени, які потім захлиснули всю Україну. Йдеться про бандитизм в жахливих масштабах. Самою відірваною вважалося Єнакіївське угруповання, яке потім воювало з греками з Маріуполя.Що характерно, це були бєспрєдєльщики, на яких пробу ставити було просто ніде. Збройне насильство було настільки буденним, що славетні російські братки були просто безневинними немовлятами у порівнянні з цією братвою. Поки в Москві та інших містах кілери вистежували своїх жертв біля під'їздів, а неслухняним бізнюкам палили харчевні і офіси, ці ще тоді використовували навіть не автомати, а гранатомети. Недалеко від Макіївки є місце, куди часто приїжджала братва на розборки. Битви там були епічні. Але головне, братва дісталася до великих грошей і почала бенкетувати.
Ось тут і виник феномен, який запустив невідворотну ланцюг подій. Населення прийняло їх за паралельну владу і погодилося платити данину за «дах», а з проблемами йшли не в суд або міліцію, а до бандитів. Слід звернути увагу на подію, яка дала стартовий капітал бандитам, і миттю змінила органи влади. У цей час почала запроваджуватися митниця, ще без відповідного персоналу.
Тимчасово цим займалася міліція. У перший час на митниці робилися заможними просто за один день.
Це мова про автомобільні, але найбільше бабло пішло з залізничних митниць. Всім знайоме тепер місто Іловайськ протягом певного часу можна було перейменувати на Клондайк або Ельдорадо. Хитре законодавство робило практично неможливим декларування вантажів, і поки бізнесмени не схаменулися, там арештовувалися цілі вагони автогуми, відеомагнітофонів, телевізорів, взуття, одягу та продуктів. Зараз це звучить дивно, але в магазинах тоді не було нічого взагалі! Тобто, цей товар коштував просто фантастичних грошей.
Так от, бізнесменам було простіше забути про товар, ніж виплачувати кратні штрафи за нього. Тобто, ширвжиток ставав нічийним, а за допомогою представників органів влади, він робився ще й повністю «непридатним до використання». Складалися акти про те, що всі браковане, бите або промокле. Так запрацював перший конвеєр, який погнав «подарунки» до Донецька та Києва. На час, митниця затьмарила за престижністю ДАІ. Але потім потік халяви став скорочуватися, а органи почали шукати легких грошей за своїм профілем.
Даішники влаштували піт-стопи на всіх своїх постах. Жодна фура без мзди вже проїхати не могла. БЕЗ обклала даниною комерсантів і заводи. Шахти відкуповувалися від міліції та прокуратури караванами неврахованого вугілля. Розшук торгував конфіскованої наркотою, створивши власні мережі збуту. ВБОЗ щільно співпрацював з бандитами і мав частку від їхнього бізнесу. Суди перейшли на самофінансування і автоматично брали відкати в 10-50% від суми позову або від $ 1000 за один рік позбавлення волі за цінником - кримінальним кодексом.
Дуже швидко настала повна злука бандитів і правоохоронних органів. Так сталося, що мером цього містечка був тоді Серьожа Тулуб, один з наближених до Януковича. Вони ще тоді були дуже близькі, бо місто «тримала» Єнакіївська братва, де набирав обертів Янукович. Тому застілля з приводу дня народження або ще якої причини, відзначали всі разом. Кабак зачинявся для відвідувачів і з одного боку столу сідали мер, прокурор, його перший зам, начальник міліції, заступник по опер, начальник розшуку, суддівські та інша братва. Зрозуміло, що на підпитку мужики витанцьовували під «Мурку» і виспівували «Гоп-стоп», у супроводі очманілих лабухів. Правда, СБУ на це свято життя не запрошували, бо вони жили своїми інтересами - влаштували по місту мережу недоторканних торгових точок і трусили в'єтнамських робітників, які рясно трудилися на заводах, а виїжджаючи - скручували все, що можна. Вони не гребували ні міддю, ні нікелем, яких було багато на заводах, а наймудріші - викручували платинові термопари з печей.
Але й самі керівники заводів гав не ловили. Був один заводик, який працював у системі МВС, а його директор мав міліцейське звання і входив до колегії МВС. Сенс конструкції в тому, що на заводі робили алюмінієві деталі до пожежних гідрантів і іншого. Коротше кажучи - на нього дихати боялися. Так ось він бадьоро і без утисків, запродав весь алюміній буржуям. Це - сотні тон найчистішої сировини. Але й інші директори не дрімали. Коротше кажучи, першими доларовими мільйонерами в місті зробилися два директори заводів і очільник ДАІ. Останній, на пару з одним з директорів, заснували автотранспортну контору, яку укомплектували новенькими, прямо із заводу, тягачами Мерседес. Там же їм видали і по величезному легковому Мерседесу, бо заплачено було сповна.
І ось процес пішов. Щоб влаштуватися в ту ж ДАІ або на інше рибне місце, треба було або мати зв'язки, або заплатити вступний внесок і пройти «стажування». Старожили уважно дивилися, як новобранець бере хабарі, красиво чи ні, а потім - ділиться чи ні. Якщо все нормально - приймали на роботу, якщо норовиться або не ділиться з керівництвом - не брали.
З часом, ці діячі надходять до Харкова чи Києва вчитися на юристів. Туди рідко везли саме готівкові, але пакували вантажні автомобілі дефіцитом від продуктів до сантехніки. Це називалося «здати сесію». Зрозуміло, що вони навіть нічого не читали там, просто приїхали і «здали». Через пару років, вищі навчальні заклади закріпили цю систему і поставили на потік. Тепер студент або курсант платив за все, нехай і не багато, але регулярно. Отримавши диплом, він вже був людиною системи. Але ж треба рости, отримувати звання і посади, а для цього треба занести обласному керівництву, а якщо посада «рибна», то і в Київ відвезти.
Через деякий час, всі органи влади складалися саме з такого контингенту. Ні освітою, ні кругозором, ні поглядами на життя, ні принципами, вони абсолютно не відрізнялися від бандитів. Пізніше, ця зараза стала поширюватися по всій Україні. Воно не те, що в інших місцях такого не було, але ось так системно і відкрито, можновладець себе не проявляв.
Тепер перенесемося в пору першого прем'єрства Януковича. Сам плоть від плоті бандит, він потягнув за собою братву на самий верх. Згаданий вище громадянин Тулуб став міністром палива та енергетики.
Щоб було ясніше, Путін використовував Україну для відмивання свого бабла. Там йшли в порожнечу мільярди доларів, а Серьога був смотрящим. Одночасно, населення всіх прокуратур і керівництва ОВС стало поповнюватися донецькими «кадрами». У цей момент вже всі зрозуміли, що таке «прислухатися до Донбасу». Це означало - перекласти з фені вимоги чиновника.
Помаранчева революція трохи обірвала процес, але бездарний Ющенко почав грати в Макіавеллі: щоб врівноважити амбіції баби Юлі, він знову закликав у союзники Донецьких. Внаслідок того донецькі прийшли до влади і показали все, на що здатні. Ми стали першою в світі країною державного бандитизму. Але справа в тому, що не знаючи міри - легко розвалити будь-яку систему. Своїми піратськими та бандитськими методами віджимання і розпилу буквально всього Янукович і домбасяни наполегливо відтягували маятник в свою сторону - і втомлений від державного свавілля народ вибив маятник з рук недопрезідента. Зрозуміло, що він понісся в іншу сторону.
Нарешті прийшов час повернутися до помилки Путіна. Він не вловив того, що в Україні вже дозріла критична маса народу, який не стане миритися з тим, що творить Янукович, та й сам Путін творить щось подібне.
Тобто, для самозбереження, Путіну треба було триматися подалі від України, бо вона стала неїстівною для пост-совка. Проковтнути Україну, не задушившись до смерті - неможливо. Її населення здетонувало свій режим, і в разі вдалого поглинання здетонувало б і московський. Путіну просто категорично не можна було влазити до нас ні під яким соусом, бо це мало призвести до катастрофи. Як виявилося, проковтнути Україну Путін не зміг навіть фізично, навіть з урахуванням того, що у нас майже не було армії. Тепер вже запізно. Наслідки пішли невідворотно і безжально. Кожен наступний день для РФ буде гіршим за попередній, а в кінці цього шляху - розвал РФ.
І ось спробуй тут не повір в містику! Всі події почалися на Донбасі понад чверть століття тому і все закінчиться саме через Донбас!