Униат Андрэй Шептицкий о Константинопольском патриархате ("гроші за грамоту царю Івану Грізному")
Продолжение. Начало см. здесь.
"""Те вже сильно було підкопало авторитет царгородських патріярхів на Русі, бо коли зубожілій грецькій Церкві трудно ставало оплачувати належимости і дари за потвердження вибору, патріярхи безнастанно висилали своїх делегатів для збирання датків і різних такс від наших єпископів і народу. Сильно підкопало авторитет Царгороду і те, що коли Іван Грізний звернувся був до византійської Церкви про потвердження титулу царя, патріярх з одним митрополитом сфальшував декрет собору византійської Церкви, отримавши від царя за грамоту відповідну суму грошей. Коли цей обман вийшов на денне світло, патріярх вправді був скинений із престола Собором, на якому засідало 60 єпископів (15. I. 1565), але ціла подія не могла не понизити авторитету "екуменічного" патріярха.
Але більше може ще, ніж усі ті промахи, до упадку авторитету Царгороду причинилося утворення російського патріярхату. Бо було воно з боку Царгороду майже зреченням своєї влади в користь Москви. Вже від хвилини, коли не стало в Царгороді васілевса, забракло влади, що мала в византійській Церкві незвичайно важне значення, важніше від самого патріярха. Цар назначав і скидав патріярхів, зберігаючи щодо назначення тільки формальний вибів синоду. Від якогонебудь рішення патріярха сторони могли завсіди відкликуватися до вищого трибуналу царя, що й у теорії багато признавало за канонічну інституцію (пор. Валсамон, Р. П. 137, 1311). Коли московський великий князь Іван III оженився з наслідницею Палеологів Зоєю (1472), почала московька Церква вважати себе за наслідницю царгородської. А коли Іван IV Грізний коронувався на царя (16. I. 1547),то достоїнство царя вимагало неначе достоїнства патріярха в Москві. Борис Годунов старався добути те достоїнство від антіохійського патріярха Йоакими, що збирав на Русі і в Московщині милостині (1556), а коли та перша спроба не вдалася, дістав згоду царгородського патріярха Єремії, присутнього тоді з таких самих причин, що і Йоаким у Москві""". (конец цитаты)
Андрэй (Шептицкий), митр. "Як будувати рідну хату?". - Люблін. "Свічадо", 1989. - С. 27-28.
В свете слухов о грядущей передаче 38 крупных церковных объектов (вероятно, некоторые монастыри, храмовые комплексы, кафедральные соборы) и суммы в $150 млн., весьма симптоматично и, скажем прямо, вполне традиционно.
"""Те вже сильно було підкопало авторитет царгородських патріярхів на Русі, бо коли зубожілій грецькій Церкві трудно ставало оплачувати належимости і дари за потвердження вибору, патріярхи безнастанно висилали своїх делегатів для збирання датків і різних такс від наших єпископів і народу. Сильно підкопало авторитет Царгороду і те, що коли Іван Грізний звернувся був до византійської Церкви про потвердження титулу царя, патріярх з одним митрополитом сфальшував декрет собору византійської Церкви, отримавши від царя за грамоту відповідну суму грошей. Коли цей обман вийшов на денне світло, патріярх вправді був скинений із престола Собором, на якому засідало 60 єпископів (15. I. 1565), але ціла подія не могла не понизити авторитету "екуменічного" патріярха.
Але більше може ще, ніж усі ті промахи, до упадку авторитету Царгороду причинилося утворення російського патріярхату. Бо було воно з боку Царгороду майже зреченням своєї влади в користь Москви. Вже від хвилини, коли не стало в Царгороді васілевса, забракло влади, що мала в византійській Церкві незвичайно важне значення, важніше від самого патріярха. Цар назначав і скидав патріярхів, зберігаючи щодо назначення тільки формальний вибів синоду. Від якогонебудь рішення патріярха сторони могли завсіди відкликуватися до вищого трибуналу царя, що й у теорії багато признавало за канонічну інституцію (пор. Валсамон, Р. П. 137, 1311). Коли московський великий князь Іван III оженився з наслідницею Палеологів Зоєю (1472), почала московька Церква вважати себе за наслідницю царгородської. А коли Іван IV Грізний коронувався на царя (16. I. 1547),то достоїнство царя вимагало неначе достоїнства патріярха в Москві. Борис Годунов старався добути те достоїнство від антіохійського патріярха Йоакими, що збирав на Русі і в Московщині милостині (1556), а коли та перша спроба не вдалася, дістав згоду царгородського патріярха Єремії, присутнього тоді з таких самих причин, що і Йоаким у Москві""". (конец цитаты)
Андрэй (Шептицкий), митр. "Як будувати рідну хату?". - Люблін. "Свічадо", 1989. - С. 27-28.
В свете слухов о грядущей передаче 38 крупных церковных объектов (вероятно, некоторые монастыри, храмовые комплексы, кафедральные соборы) и суммы в $150 млн., весьма симптоматично и, скажем прямо, вполне традиционно.