Яким має бути справжній Український Державний Діяч або Чого не витримав Чорновіл (текст Kondratio)
Оригинал взят у kondratio в Юра і Юля
Я радий, що випустили Югу Луценка.
Однак радість коли випускають людину і сміх та сакрказм, коли виходить політикан.
Юга - політикан. При чому третьосортний, який волею випадку та певного походження трохи піднявся вище свого рівня.
Він каже, що прочитав в тюрмі 300 книжок. Можливо це пішло йому на користь. Хоча аналізуючи його статті під час відсидки та заяви після виходу - в цьому можна сумніватися.
Сьогодні він герой дня і як гуру намагається вчити політиків та населення як жити. Скоро це обридне і почне дратувати.
Однак треба віддати належне Луценку за один прорив, який він зробив у своїй політичній свідомості.
Лопаючи баланду, він дійшов до того, що, щоби хоч якось покращити ситуацію в політиці та у своєму статусі в ній треба відходити від стану політика і переходити до стану державного діяча. Політик думає про майбутні вибори, про локальні питання, а державний діяч переймається майбутніми поколіннями і питаннями стратегічними.
Україна за свою новітню історію не знала жодного державного діяча. Навіть покійний Чорновіл не витримав іспиту на це звання. Однак до Юги це доперло. Я сумніваюсь, що він ним стане, сумніваюсь, що він толком розуміє що це таке, але дивиться він у правильному напрямку.
Хто хоче хоч якось отримати шанс розвіяти сморід сучасної української політики і залишитись у історії - повинен із розряду політика перейти до державного діяча.
Юля сидить.
У неї є всі дані і хитрість, і харизма, і воля, щоби стати державним діячем.
Однак те що дійшло до Луценка нажаль так і не доперло до Тимошенко. Не зважаючи на хороші дані в душі вона так і залишилась гопницею із Дніпропетровська, бандиткою із 90-х.
Коли деГоля після війни дрібні політикани принизливо усунули від влади - він гордо відійшов від справ, але усіма своїми діями, бездіяльнвстю, ходою, поглядом він говорив народу "Бідна Франція. І як тобі важко і погано без мудрого управління і лідерства деГоля!". І за кілька років він із тріумфом повернувся. Ось це і є гідність державного діяча.
А що ми чуємо від Тимошенко? Хоч і не прямо, але усіма діями це звучить: "Бідна Тимошенко, як мені погано без влади в Україні". Це типова реакція політика середньої ланки, а не лідера країни і тим більш державного діяча.
Таким чино маємо те що маємо. Один зрозумів, що треба робити, але у нього нема для цього ні здібностей ні можливостей.
Друга ті здібності і можливості має, але так і не зрозуміла, як їх слід реалізувати.
Я радий, що випустили Югу Луценка.
Однак радість коли випускають людину і сміх та сакрказм, коли виходить політикан.
Юга - політикан. При чому третьосортний, який волею випадку та певного походження трохи піднявся вище свого рівня.
Він каже, що прочитав в тюрмі 300 книжок. Можливо це пішло йому на користь. Хоча аналізуючи його статті під час відсидки та заяви після виходу - в цьому можна сумніватися.
Сьогодні він герой дня і як гуру намагається вчити політиків та населення як жити. Скоро це обридне і почне дратувати.
Однак треба віддати належне Луценку за один прорив, який він зробив у своїй політичній свідомості.
Лопаючи баланду, він дійшов до того, що, щоби хоч якось покращити ситуацію в політиці та у своєму статусі в ній треба відходити від стану політика і переходити до стану державного діяча. Політик думає про майбутні вибори, про локальні питання, а державний діяч переймається майбутніми поколіннями і питаннями стратегічними.
Україна за свою новітню історію не знала жодного державного діяча. Навіть покійний Чорновіл не витримав іспиту на це звання. Однак до Юги це доперло. Я сумніваюсь, що він ним стане, сумніваюсь, що він толком розуміє що це таке, але дивиться він у правильному напрямку.
Хто хоче хоч якось отримати шанс розвіяти сморід сучасної української політики і залишитись у історії - повинен із розряду політика перейти до державного діяча.
Юля сидить.
У неї є всі дані і хитрість, і харизма, і воля, щоби стати державним діячем.
Однак те що дійшло до Луценка нажаль так і не доперло до Тимошенко. Не зважаючи на хороші дані в душі вона так і залишилась гопницею із Дніпропетровська, бандиткою із 90-х.
Коли деГоля після війни дрібні політикани принизливо усунули від влади - він гордо відійшов від справ, але усіма своїми діями, бездіяльнвстю, ходою, поглядом він говорив народу "Бідна Франція. І як тобі важко і погано без мудрого управління і лідерства деГоля!". І за кілька років він із тріумфом повернувся. Ось це і є гідність державного діяча.
А що ми чуємо від Тимошенко? Хоч і не прямо, але усіма діями це звучить: "Бідна Тимошенко, як мені погано без влади в Україні". Це типова реакція політика середньої ланки, а не лідера країни і тим більш державного діяча.
Таким чино маємо те що маємо. Один зрозумів, що треба робити, але у нього нема для цього ні здібностей ні можливостей.
Друга ті здібності і можливості має, але так і не зрозуміла, як їх слід реалізувати.