Ukrainian.Petr Franko.1890-1941.
Постатть Петра Франка по-праву вважають одним із фундаторів української військової авіації. Він особисто контролював розбудову аеродромів, навчання молоді, кілька разів літав у Проскурів, пропонуючи Директорії об’єднати сили і облаштувати під Проскуровом спільну авіабазу. Ще дві авіабази на той час діяли в Красному та Стрию. Його зусиллями до 1919 року авіазагін УГА налічував 35 старшин і 300 вояків і складався з 3 авіаційних сотень, авіашколи, технічної сотні і сотні обслуги. Після Чортківської офензиви частина цього авіазагону була переправлена в Кам’янець-Подільський і об’єдналася з авіазагоном УНР, частина була інтернована Чехословаччиною. Заслуги Петра Франка високо відзначила Директорія - Симон Петлюра присвоїв воїну Франку звання полковника армії УНР. Петро Франко працював учителем державної гімназії. Упродовж п’яти років викладав у Українському таємному університеті. 11 вересня 1930 р. за участь у нелегальному “Пласті” і викладання у таємному університеті його було звільнено з роботи. У листопаді 1936 року НКВС запропонувало прийняти радянське громадянство. Після відмови з нього взяли підписку про нерозголошення таємниць і за добу змусили виїхати. Ледь встигли зібрати щось із речей, але Франко встиг передати свою бібліотеку Харківському університету. Петро Іванович порушив підписку, дану НКВС, і написав статтю про голодомор в Україні. Його обирають депутатом Верховної Ради УРСР. Саме Петро Франко зачитав на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР ухвалене в Львівському оперному театрі рішення про включення Західної України до складу УРСР. 21 червня 1941 р. на день народження Петра Франка було арештовано. Прощаючись із смертельно хворою мамою, він почув: “Тікай, синку, я добре знаю, хто такий Сталін”. Петро лише відповів: “Пізно, мамо!” Загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі на станції Прошова біля Тернополя з поїзда, яким їх намагалися вивезти на схід.
