філософія жизні
За що я люблю життя, так за те, що воно дарує нам світло в кінці тунелю. Бачачи то світло ти починаєш бігти на нього семимильними кроками, немов той нічний метелик. Це біг з перешкодами, але жодна з них не може тобі бути на заваді поки це світло світить.
За що я починаю недовіряти життю, так за те, що в будь-який момент тобі це світло хтось може виключити і ти тут жеж в тьмі падаєш в яму, летиш і вдаряшся. Залишається два варіанти: там і лежати, або позбиратися, наскільки це можливо, пробувати з неї вилізти і надіятися, що те світло знову засвітиться.
... Жизнь як зєбра ...