Erste tage in Ostereich
Фактично відлітали ми в сторону Австрії вночі з п"ятниці на суботу. А оскільки вечір (і добру частину ночі) перед тим ми гуляли на фірмі наш "кооператив", то ані взльоту літака, ні його посадки я не пам’яятаю - весь час спав. Приземлилися ми в славетному «соляному» місті Зальбург, де корінний австрієць нас посадив в свій автобус і почав кудись везти. Перше, що мене вразило - це краєвиди, а вірніше засніжені вершини (в самому місті жодного натяку на сніг). Знову відключка. Їхали ми приблизно 2 години (може й більше, може й менше - хз... я спав…) і привезли нас в альпійське містечко Фляхау. Свого часу тут навіть проводився чемпіонат світу з гірськолижних видів спорту. Підвезли нас під готель з гордою назвою «Форелєнгоф» (приблизний переклад - «Заїзд з форелями»). Шо вам сказати, місце має автентичний альпійський дизайн, багато старовини в інтер’єрі, класична австрійка на рецепції,- одним словом ляпота. Нє тут то било, бо зразу ж неприємна новина: «ендшульдігунг зі бітте, але у нас немає вільних місць. Ми вас поселимо в інший готель». Ну, що поробиш - привикли вони так поводитися зі всіма, хто приїжає з бувшого СРСР. Ніхто з нас вже не має сили якось обурюватися. Сідаємо у таксі, їдемо 3 хвилини у інший готель (з не менш гордою назвою «Тауернгоф»). Там кажуть: «ендшульдігунг зі бітте, але поселимо ми вас не раніше 14 год. (зараз 9 год. ранку)» . Пішли ми, короче, дружньою компанією погуляти по місту, з’їли в ресторанчику смачнючий обід і фірмовий австрійський «Апфель Штрудель» (гарячий яблучний пиріг) і тут сон підійшов в притик - очі закривалися прямо за обіднім столом. Дійшли в готель в 13.50, до 14.30 дрімали на рецепції. І о чудо! «Ваші кімнати готові!» - звучить приємний логос дівчинки з рецепції . З останніх сил скидаю з себе одяг, лягаю на диван і засипаю. Так от на рівному місці я проспав майже 18(!) годин.
День 2. Готель виявився менш мальовничий з більш класичним «європейським» дизайном. Проте весь персонал мило посміхається і завжди вітається. Вирушаємо на гору. Автобуси під підйомники тут по всьому району безкоштовні - головне знати на яку ти гору прагнеш цього разу їхати. Сервіс всюди, звісно, на вищому рівні: велика кількість прокатів лижного обладнання, школи катання для всіх, починаючи з 3х років і далі без обмежень . Підйомники всюди як на Буковелі (чи то на Буковелі, як тут?). Купуємо одноденні (для початку) перепустки і вирушаємо на гору. Як пізніше виявилося, цей перший підйомник не піднімає навіть до 1/3 гори - там далі ще один, а за ним ще один. І так на висоту майже 2000 метрів. Швидкісний спуск в мене займав майже 15 хвилин. Якщо ж їхати не кваплячись, то задоволення можна розтягнути на дуже довго Єдине, що не сподобалося - дуже велика кількість малолітніх «чайників», на яких ти постійно мусиш вважати.
Після кількох годин активного катання і від того, що не звик до такого навантаження після хвороби сили вже фактично на нулю. Треба вертатися в готель відпочивати. Заскакуємо там в басейн. Проплили пару метрів, м’язи розслабилися і стало якось легше. Хочемо в сауну, а на вході в неї пише «Нудистська Зона. Просимо заходити без одягу». Ми мусіли бути солідарні з жіночою частиною компанії, котра відмовилася на таких умовах відвідувати цей чудовий заклад. Ну що ж, пора вечеряти. А вечеря тут видалася напрочуд апетитною, гарно оформленою і австрійське вино (яке австріяки роблять тільки для власного споживання) надзвичайно п’янке і смачне. Європа, бліна…
День 3. Майже весь день катання. Під вечір зовсім безсилий. Всі м"язи болять. Як не дивно, але такий біль приємний.