те, що нас турбує!
Думаю, кожен з вас у житті зустрічався з ситуацією, коли близька нам людина ставиться до вас зовсім по-іншому ніж ставилася до "колишніх" (з кращим ставленням до вас). Можливо, навіть у деяких виникало питання : "А до мене колись він/вона теж "так"(в негативному значенні) зможе ставитися?" - найчастіше ми даємо собі відповідь : "ні". Я теж давав собі таку відповідь в певні моменти. Але як ви вважаєте чи не під впливом ставлення до нас саме в конкертний момент ми кажемо "ні"? Людина ж за своєю сутністю не змінюється, найчастіше в ній залишається все "попереднє", це "попереднє" лише не проявляється до моменту поки до вас ставляться добре/з захопленням. Мій попередній, можливо, не остаточний, але висновок.
Останній тиждень наших стосунків дійсно став дещо іншим... Я навіть цього не вловлював спочатку, але з її боку це почало проявлятися і вона це чітко визначила... вона останній час часто почала казати "ми" (але по-суті - маючи на увазі себе) стали більш холоднішими, стосунки переживають складний етап... я більш закрита, в нас менше розуміння і т.д.,
...після вирішення чергових наших конфліктів - в ній щось лишалося... відчуваю, що в ній могло лишатися відчуття підвладності, яке почало її тиснути. Хоч і на словах вона продовжує підтверджувати, що вона "моя" (як і раніше вона про це казала), та зараз виникає відчуття, що вона вже не стає моєю... вона хоче робити мене своїм (не в позитивному розумінні).
Сьогодні був один яскравий момент, коли під кінець телефонної розмови вона сказала "ти дуже злий... тобі треба заспокоїтися, подумай. бувай.", важко зараз буде передати інтонацію і ситуацію, але таку ж постановку питання я чув від неї до її колишнього хлопця (коли вони були ще разом, його, до речі, вона абсолютно не поважала і не любила). Знаю, що раніше вона собі цього дозволити не могла. Мені є багато звісно над чим подумати і безперечно про себе... Спробую, але є багато невпевненості, що роздуми над собою і відповідні дії принесуть позитивний результат наших щасливих стосунків.
Вона все ж дійсно хоче бути коханою, але і разом з цим вона хоче влади - 2 в 1, до речі, - це можливо, але не в моєму випадку. Я готовий давати увагу, турботливість, безпечність, забезпеченість, повагу, кохання, себе, але владу над собою віддавати - це руйнувати стосунки, тому це недопустимо для мене. Раніше мені наше майбутнє уявлялося більш чітко та визначено.
Вона так і не стала для мене максимально відкритою, якщо дійсно і бажала, то попередній життєвий досвід все ж зміг підірвати це бажання і не дати відкритися... а я не відчуваю спокою і повної гармонії, якщо людина для мене не є відкритою. Щодо себе : я відкрив цій людині абсолютно усі сторони і сфери свого життя, я ніколи нічого не приховував/амовчував і завжди бажаю отримувати те ж саме взамін.
Якщо не все настільки критично, то можливо ці слова зможуть мені допомогти подивитися на ситуацію позитивніше і дозволять мені віддати частинку переживань, описавши їх.
Проблеми стосунків завжди взаємні тому, я і сам винен в певних питаннях... такий же пост в мою адресу і вона могла б написати. Єдиний висновок : треба продовжувати розвиватися, ставати досконалішим, мудрішим, досвідченішим, щоб не втрачати через недостатність чогось близьких мені людей.
Хочу зробити максимум, щоб мій життєвий ритм був стрімким і при цьому заданий самому собі!