"Чи любите Ви Брамса?" Ф. Саган
Саме із цього роману розпочалося моє знайомство з Франсуазою Саган. Насправді я вже пробувала її читати, зокрема найвідоміший її твір "Привіт, смутку!", але тоді кілька років тому я, мабуть, ще не готова була перейнятися переживаннями її персонажів, не подолала навіть кількох сторінок.
Спершу навіть не віриться, що така юна письменниця могла писати на такі дорослі, трохи депресивні теми. "Брамса" вона написала у віці двадцяти трьох років - про 39-річну жінку, що залишилася без сім'ї із розладнаним особистим життям, яка заводить собі юного коханця, ніби намагаючись таким чином повернути свою молодість, зупинити руйнівну дію часу і знову відчути себе живою. Так Франсуаза описує те, як її героїня стерегла сон свого коханця й розуміла, що насправді "це спала її власна молодість". Натомість той юнак - 25-річний син заможніх батьків, який ніколи не мав за що перейматися, а одного разу прокинувся із жахливим усвідомленням, як пише Саган: "сьогодні зранку я зрозумів, що нічого не робив усе своє життя".
Франсуаза так описує переживання самотньої жінки, що хочеться усю книгу розтягнути на цитати. Хоча у головної героїні є старий коханець, поруч із ним вона постійно самотня:
"Лежачи у ліжку, вона механічно простягнула руку, ніби хотіла торкнутися теплого плеча, вона затамовувала подих, ніби боялася відлякати чийсь сон. Чоловіка чи дитини. Байдуже чий, тільки б вона була їм потрібна, тільки б її живе тепло допомагало їм спати та прокидатися. Але нікому вона насправді не потрібна. Хіба що Роже, й то лише час від часу..."
"Їй були ненависні ці недільні дні самотніх жінок: книга, яку читаєш у ліжку, усіляко стараючись розтягнути читання, переповнені кінотеатри, можливо, коктейль чи обід у чиїйсь компанії; а вдома, коли повертаєшся - незастелена постіль і таке відчуття, ніби з ранку ще не було прожито жодної хвилини."
Наприкінці Поль починає розуміти, що її стосунки із юнаком не мають майбутнього, що вона вже швидше виплюскує на нього свої материнські почуття, аніж кохання. Й все повертається у старе русло, так ніби й не було нічого.
Я завела собі блокнот, куди виписую різні цитати із книг, поки читаю. Це така хороша звичка. Так що буду час від часу додавати дописи із гарними цитатами.
*цитати перекладені із російської
Спершу навіть не віриться, що така юна письменниця могла писати на такі дорослі, трохи депресивні теми. "Брамса" вона написала у віці двадцяти трьох років - про 39-річну жінку, що залишилася без сім'ї із розладнаним особистим життям, яка заводить собі юного коханця, ніби намагаючись таким чином повернути свою молодість, зупинити руйнівну дію часу і знову відчути себе живою. Так Франсуаза описує те, як її героїня стерегла сон свого коханця й розуміла, що насправді "це спала її власна молодість". Натомість той юнак - 25-річний син заможніх батьків, який ніколи не мав за що перейматися, а одного разу прокинувся із жахливим усвідомленням, як пише Саган: "сьогодні зранку я зрозумів, що нічого не робив усе своє життя".
Франсуаза так описує переживання самотньої жінки, що хочеться усю книгу розтягнути на цитати. Хоча у головної героїні є старий коханець, поруч із ним вона постійно самотня:
"Лежачи у ліжку, вона механічно простягнула руку, ніби хотіла торкнутися теплого плеча, вона затамовувала подих, ніби боялася відлякати чийсь сон. Чоловіка чи дитини. Байдуже чий, тільки б вона була їм потрібна, тільки б її живе тепло допомагало їм спати та прокидатися. Але нікому вона насправді не потрібна. Хіба що Роже, й то лише час від часу..."
"Їй були ненависні ці недільні дні самотніх жінок: книга, яку читаєш у ліжку, усіляко стараючись розтягнути читання, переповнені кінотеатри, можливо, коктейль чи обід у чиїйсь компанії; а вдома, коли повертаєшся - незастелена постіль і таке відчуття, ніби з ранку ще не було прожито жодної хвилини."
Наприкінці Поль починає розуміти, що її стосунки із юнаком не мають майбутнього, що вона вже швидше виплюскує на нього свої материнські почуття, аніж кохання. Й все повертається у старе русло, так ніби й не було нічого.
Я завела собі блокнот, куди виписую різні цитати із книг, поки читаю. Це така хороша звичка. Так що буду час від часу додавати дописи із гарними цитатами.
*цитати перекладені із російської