кольца і браслєти...
в дєцтві в мене була страсть до блістящих предметів
однажди я взяв мамин перстень, відкрутив шишечку від стовпчика ліжка, закинув туда драгіздєліє і закрутив всьо обратно назад
поскіки я тоді ше не вмів із'ясняцця словами, то родітєлям дуже повезло шо в процесі ісполнєнія цієї архісложної для півторарічної дитини процедури, мене помітила тьотка а.к.а. татова сестра
татові пришлось переворачувать кровать шоб витряхнуть перстень із запутаної системи нержавіющих трубок
не пройшло і года, як мені на очі попався той же самий перстень
я ним поігрався, а потом кудато подівав
поіски результата не дали, тому почався допрос:
- колю, може ти викинув його в унітаз?
- так
- а може ти кинув його у вікно?
- так
...
етцетера етцетера
вопшем я тренірував диверсантські навики і вскорє родітєлі поняли шо добитись від мене нічо не вдасця
в то врем'я наш телевізор чорно-бєлой масті по кличці рекорд був поламатий
дето на днях мав прибуть тєлємастєр, а пока тато льожа на дівані розглядав мутний екран
тут взгляд його упав на ручку регуліровки яркості (ну чи контрасту, вони там були похожі) - на ній і висіло колєчко
от уж воістіну: хочеш шось сховати - постав у всіх на виду