паради-паради, ми всє очєнь ради
всі пишуть про паради, а я ото припоминаю шо було в нас в школі
каждий клас повинен був мати якесь подобіє воєнної уніхворми, строїцця в колону і машерувать с пєснєй по вестібюлю
до цього всі довго готувались, бо навчить дітей середнього шкільного віку іти стройовим шагом горлаючи при цьом нестройними голосами якіто воєнні пісні було сложно
я на своє нещастя всігда був камандіром (як главний отлічнік), тому мусів ше пиздувати через весь калідор маршем до діректора і складать йому рапорт
а діректор сш номер 3, буряк василь михайлович (якшо я не помиляюсь), мощний дядько, вєтєран, вся грудь в орденах з нескриваємим удовлєтворєнієм дивився на цей весь цирк
коли я перейшов в іншу школу, тамошній діректор був людиною цивільною, но паради всьоравно були, наша класна (насправді не така уж і класна) керівничка дуже усєрдствовала у їх підготовці
правда, це уже продовжувалось недовго, ібо в країні начались разні двіженія, мітінги руху з синьо-жовтими прапорами, в центрі розвалили леніна, наша кєря і остальні вчителі плавно перековались (особєнно це замітно було у викладанні історії - всі раптом стали вчитись по книжці канадийця ореста субтельного) і паради вже були нікому не нужні