от жалко пацана
коли я вже закінчив політєх ми з кєнточками ше деякий час по інерції продолжали вести студенцький стіль жизні, тоість всьо также пили-курили-гуляли-хуліганили... ну разві шо приходили ночувать додому (і то не всігда)
но однажди мій друг і постоянний собутильнік пєтя "фунтік" (уже неоднократно згаданий на шпальтах ггг цього жж) влюбився
дєвочку звали оксана, була вона рєально писана красавіца і рижий пєтя рядом з нею виглядав явно проігришно (хотя він раньше і пользувався успєхом у опщагівських дєвочок, но це був болєє другой уровєнь)
вопшем любов-марков, всі діла, пєтя даже зав'язав з бухлом
дєло вже сємімільними шагами приближалось к свадьбє, я як главний і єдінствєнний кондєдат на посаду першого дружби уже інтересувався лічностю напарниці по цьому дєлу, но вдрух оказалось шо оксана з сімйой неожидано уїбала з міста калуша
як вияснилось, єйний папа був якимто афєрістом, напозичав в калуші кучу дєнєх (в т.ч. і у пєтіного тата) і с'єбав на родіну в кам'янку-бузьку
пєтя канєшно був в траурє і тут же почав пити (я канєшно як настоящий друг не міг не помогти), шоб погасить пилающій в душі пожар
на якись там день петя рішив їхать в кам'янку-бузьку вияснять шотокоє і по какому праву
він працював в оптєкі, де пінав хуї цілими днями, а я тоді був в отпуску, тому ця бєшена ідєя не визвала ніяких питань і ми найближчим овтобусом поїхали до львова
не знаю як він, а я не прецтавляв даже в якій часті львівської області находицця ота кам'янка і як петро збираєцця шукать там пропавшу нєвєсту, но такі деталі мене тоді шото волнували мало
прибувши у львів ми нємєдлєнно попрямували в рідний гуртожиток номер 4, де ше проживав мій братєльнік
ми випілі, закусілі, опять випілі... потом пішли шукать ше одного нашого другана андрія по клічкє "сідор", який вчився в оспєрантурі
общагівська атмосфера тянула на подвігі, но рано треба було вставать на автобус в кам'янку (сідор визвався составіть нам компанію) і ми пішли шукать куда вселитись на ніч
наївні салаги з комнати, де раньше жив пєтя, які вже почті рік тішились з повної свободи і бєзнаказаності, були неприятно удівлєни, коли до них ввалились основатєльно підзабуті п'яні морди з словамі "я здєсь буду жить"
де вони ділились воспомінаніямі я не знаю, но зранку прийшли приготовить нам вкусний і пітатєльний сніданок з десятка яіц і жареної картошкі (відімо їх хтото заботліво проінструктірував ггг)
продолжженіє воспослєдуєт
з.і. новий тег жзл прізван відділить воспомінанія сладкого дєцтва і хмєльной молодості від собитій теперішньої жизні (обозначаємих тегом іц май лайф)