анатомія абсурду
Коли нашій донці виповнився місяць, я активно взялась за завершення документарних справ, які не вдалося закрити до пологів: вироблення закордонного паспорта у зв'язку зі зміною прізвища. І з цього моменту перестала вірити в реальність навколо себе. Це підсилилось враженнями від виготовлення польського паспорта для дитини. Обурюватись, як співає Крихітка Цахес, "немає ні сексу, ні сенсу". Тільки факти.
Виготовити закордонний паспорт можна звернувшись до ОВІРу (державна структура) або до Центру оформлення паспортних документів (приватна структура). Черги перед ОВІРом, які вбивають в людях все людське, автоматично виключили цю опцію, оскільки з дитиною в слінгу я маю рівно 2 години часу на "все про все". І з цього моменту починається торжество абсурду: електронна реєстрація для подачі документів до Центру оформлення паспортних документів у Львові відсутня (та й київська, кажуть, працює лиш з півночі до першої), черги до того Центру лиш трошки менші за ОВІРівські, але...увага...в черзі можна не стояти за хабар. В приватній комерційній структурі. За хабар. В приватній комерційній структурі...
І це ще не кінець: за прискореною десятиденною процедурою паспорт у нас видають...увага...три тижні!
І апогей: моє прізвище не напишуть в паспорті правильно, бо їм система не позволить. Польську букву "ą", яка в українському записі відомбражена двома - "он", вони в ніякому разі не запишуть як "а" (про спеціальні символи різних мов вже навіть не йдеться), а запишуть "on". Щоб потім бідні люди, яким трафилось народитись перед тим, як всім чиновникам в посадових інструкціях нарешті першим пунктом запишуть "думати", при ідентифікації за кордоном мали доводити, що не вони олені, а Україна, яка так видає паспорти.
Добиватись правильного запису в адміністративній процедурі чи через суд? Можливо і побавлюсь в таке, але до того часу я не можу не мати закордонного паспорта.
На фоні цього всього в понеділок ми звернулись до польського консульства у Львові за паспортом для дитини. Вибрали пришвидшену тижневу процедуру. Вчора (середа) після обіду зателефонували з консульства, що паспорт готовий. Через півтора дні. Зателефонували з консульства. Готовий.
Це при тому, що фотографія дитини не була ідеальна: сфотографувати місячне дитя в ательє - це справжня пригода!
Це при тому, що всі паспорти виготовляються у Варшаві.
Ну гаразд, консульські установи мають першість в черзі виготовлення документів. Ну ок, львіське консульство Польщі, мало того що найбільше в світі, то ще й дуже близько до Варшави і паспортів видає не мало. І на тлі цього паспорт не лишили чекати в коробці до понеділка, а повідомили, що він вже є - забирайте.
І от сиджу я, довбана патріотка, яка навіть карти поляка принципово не робила, хоча є всі передумови і з гіркотою мозолю відомий анекдот, в якому тато-хробак на питання сина чому вони живуть в гімні відповідає: "Батьківщина, синку, батьківщина!"
Виготовити закордонний паспорт можна звернувшись до ОВІРу (державна структура) або до Центру оформлення паспортних документів (приватна структура). Черги перед ОВІРом, які вбивають в людях все людське, автоматично виключили цю опцію, оскільки з дитиною в слінгу я маю рівно 2 години часу на "все про все". І з цього моменту починається торжество абсурду: електронна реєстрація для подачі документів до Центру оформлення паспортних документів у Львові відсутня (та й київська, кажуть, працює лиш з півночі до першої), черги до того Центру лиш трошки менші за ОВІРівські, але...увага...в черзі можна не стояти за хабар. В приватній комерційній структурі. За хабар. В приватній комерційній структурі...
І це ще не кінець: за прискореною десятиденною процедурою паспорт у нас видають...увага...три тижні!
І апогей: моє прізвище не напишуть в паспорті правильно, бо їм система не позволить. Польську букву "ą", яка в українському записі відомбражена двома - "он", вони в ніякому разі не запишуть як "а" (про спеціальні символи різних мов вже навіть не йдеться), а запишуть "on". Щоб потім бідні люди, яким трафилось народитись перед тим, як всім чиновникам в посадових інструкціях нарешті першим пунктом запишуть "думати", при ідентифікації за кордоном мали доводити, що не вони олені, а Україна, яка так видає паспорти.
Добиватись правильного запису в адміністративній процедурі чи через суд? Можливо і побавлюсь в таке, але до того часу я не можу не мати закордонного паспорта.
На фоні цього всього в понеділок ми звернулись до польського консульства у Львові за паспортом для дитини. Вибрали пришвидшену тижневу процедуру. Вчора (середа) після обіду зателефонували з консульства, що паспорт готовий. Через півтора дні. Зателефонували з консульства. Готовий.
Це при тому, що фотографія дитини не була ідеальна: сфотографувати місячне дитя в ательє - це справжня пригода!
Це при тому, що всі паспорти виготовляються у Варшаві.
Ну гаразд, консульські установи мають першість в черзі виготовлення документів. Ну ок, львіське консульство Польщі, мало того що найбільше в світі, то ще й дуже близько до Варшави і паспортів видає не мало. І на тлі цього паспорт не лишили чекати в коробці до понеділка, а повідомили, що він вже є - забирайте.
І от сиджу я, довбана патріотка, яка навіть карти поляка принципово не робила, хоча є всі передумови і з гіркотою мозолю відомий анекдот, в якому тато-хробак на питання сина чому вони живуть в гімні відповідає: "Батьківщина, синку, батьківщина!"