рефлексії
Українські "великі перегони" так дістали, що мозок автоматично заміщує сприйняту агітацію звуками природи і зображеннями гір. Ляшки у вишиванках з вилами, Барбі-Королевська з Кенами і кентами, від стабільності до дебільності, фотошоплені кандидати Удару на фоні Кличка, агітація Свободи з граматичними помилками (а ще ж Фаріон мають!), конвульсії Ющенка, кандидатки ОО, які говорять а-ля Юля - країна марнот!
Останній тиждень провела у відрядженні в Польщі, тож цікаво було спостерігати "гарячі питання" польского суспільства. Їх було декілька, але зараз про аферу Amber Gold.
Amber Gold - фінансова установа, яка кинула своїх вкладників. Питання розслідування болючі і постійно висвітлюються. Прокуратура заперечила наданий баланс з майном на 4 млн.злотих і склала свій - приблизно 100 млн.злотих. Але це все проза. Поезія почалася, коли один з журналістів задзвонив до судді, який повинен був розглядати справу керівника AG і, представившись уповноваженим Прем'єра Туска, отримав обіцянку посприяти справі. Все це було оприлюднено в вечірніх новинах того ж дня. Суспільство на вухах. Суддя під плінтусом. Міністр юстиції вже полетів з посади, хоч офіційно це звільнення не пов'язане з ситуацією, що склалася. Йде вибір каральної процедури, яка має бути застосована до судді, але вже ясно, що суддівська кар'єра закінчена.
На фоні цього всього слухаю зараз "Діти Арбату" Рибакова. Твір чудовий, а думки, які виникають по ходу, мабуть вже варто нотувати. Лейтмотивом є відчуття, що від 34 року анічогісінько не змінилося в головах більшості населення колишнього краю рад. Незалежна Польща, незважаючи на ті світлові роки цивілізаційного вірдиву, неможлива без незалежної України. Відома цитата Пілсудського про те, що Польща має 20 років на зміцнення, а потім знов почнуться рухи, появилася минулого тижня в тижневику Uwarzam Rze в непоганому аналітичному нарисі. Тільки от чи повториться вкотре історія? Бо, на разі, нічого нового не відбувається.
Останній тиждень провела у відрядженні в Польщі, тож цікаво було спостерігати "гарячі питання" польского суспільства. Їх було декілька, але зараз про аферу Amber Gold.
Amber Gold - фінансова установа, яка кинула своїх вкладників. Питання розслідування болючі і постійно висвітлюються. Прокуратура заперечила наданий баланс з майном на 4 млн.злотих і склала свій - приблизно 100 млн.злотих. Але це все проза. Поезія почалася, коли один з журналістів задзвонив до судді, який повинен був розглядати справу керівника AG і, представившись уповноваженим Прем'єра Туска, отримав обіцянку посприяти справі. Все це було оприлюднено в вечірніх новинах того ж дня. Суспільство на вухах. Суддя під плінтусом. Міністр юстиції вже полетів з посади, хоч офіційно це звільнення не пов'язане з ситуацією, що склалася. Йде вибір каральної процедури, яка має бути застосована до судді, але вже ясно, що суддівська кар'єра закінчена.
На фоні цього всього слухаю зараз "Діти Арбату" Рибакова. Твір чудовий, а думки, які виникають по ходу, мабуть вже варто нотувати. Лейтмотивом є відчуття, що від 34 року анічогісінько не змінилося в головах більшості населення колишнього краю рад. Незалежна Польща, незважаючи на ті світлові роки цивілізаційного вірдиву, неможлива без незалежної України. Відома цитата Пілсудського про те, що Польща має 20 років на зміцнення, а потім знов почнуться рухи, появилася минулого тижня в тижневику Uwarzam Rze в непоганому аналітичному нарисі. Тільки от чи повториться вкотре історія? Бо, на разі, нічого нового не відбувається.