рефлексії
Цього разу про роботу журналістів і журнали.
***
Вчора була на презентації нової книжки Ілька Лемка "Доля України" в Є. Пана Лемка дуже поважаю. Чоловік має цікаві думки і спостереження, які не боїться висловити публічно. Не зі всіма судженнями чи оцінками згідна і це чудово. На презентації була когорта журналістів з різних місцевих каналів. Всі молоді, віком навколо 25 років. Працюють за схемою, знімають за схемою, шумлять і хіхікають в кінці залу, заважаючи людям слухати. Найсумніше те, що розмову, з якої можна було б зробити бомбезний матеріал вони всі дружньо також прохіхікали. Знімали нудний початок, виконання під плюсовку пісні, яка відверто НЕ кидала на коліна і автограф-сесію.
На презентації говорилося про формування третього класу суспільства і труднощах з цим. Так от, четверту владу також ще дресирувати і дресирувати.
***
Український Тиждень цього тижня потішив цікавими матеріалами про Крим, але мою увагу найбільше привернула стаття про вчені ступені і переоцінку їх значення. Оскільки досить тісно обертаюсь з академічних колах Львова і Кракова, мене давно дивує величезна кількість українських студентів, які після магістратури всіма правдами і неправдами пнуться за науковим званням. В численних дискусіях мені так ніхто і не зміг пояснити - навіщо? Доплата до зарплати? В ринкових умовах ха-ха три рази - в мене співбесіду не прийшов ще жоден аспірант з червоним дипломомю Престиж? Знову смішно. Задоволення амбіцій батьків? А як батьки скажуть загубити ще чотири роки і купу сил щоб повчитись в тибетського монаха левітувати - поїдете?
З мого курсу близько 30 осіб зараз є в різних аспірантурах. Більш ніж половина з них поняття не має про практичну сторону тих юридичних проблем, які вони намагаються описати. Роботи більшості - це компіляції даних і переливання з теорії в теорію, в той час, як ніхто з науковців досі не порозставляв правильно коми і наголоси в деяких наших нормативних актах, зокрема, що стосується цінних паперів.
Мене запрошували пройти докторантуру в Ягеллонському університеті. Тільки що ж я ще 3 роки тому могла нового написати? Яке мудре і живе порівняння розв'язків тих самих проблем в Україні і Польщі зробити, якщо практики було, як кіт наплакав?
Чи писатиму щось в майбутньому? Можливо, але це вже інша історія.
***
Дуже люблю польський журнал MALEMAN. Його цільовою аудиторією є чоловіки, мабуть, 25+. Такої якості інформаційного продукту в Україні будь-якою мовою я ще не зустрічала: трохи легкої економіки, життя на прикладах успішних чоловіків, дуже багато якісного графічного матеріалу, історії бізнесу, вина, мистецтво, здоров'я, аналітично про спорт, книжки, музику, одяг, автомобілі, техніку, жінок. Одним словом - попси нема в жодній темі. Структура чітка і зручна: до неї звикаєш і починаєш не просто цікавитись журналом. Починаєш його любити. Слоган журналу: Life Style and Everything InBetween.
Чому він подобається мені? Все просто - тато хотів хлопця :)
***
Цього місяця польский Forbes поза традиційно цікавими фейлетонами і оглядами, в істричній рубриці потішив розлогою статтею про попередній монетарний союз в Європі - Латинський Монетарний Союз. Функціонував він між 1865-1927 роками. Почалося все з виникнення біметалевогї системи обігу грошей у Франції і стараннями Наполеона ІІІ поширилось на Європу. Конав союз довго і важко. Приклались до того всі, але найсмішніше те, що основною причиною його розвалу автор статті - Анджей Краєвський вважає швидких на руку греків, які додумались як обмінювати пошкоджені срібні монети на золоті, щоб вигравати на тому понад офіційний курс обміну.
***
Вчора була на презентації нової книжки Ілька Лемка "Доля України" в Є. Пана Лемка дуже поважаю. Чоловік має цікаві думки і спостереження, які не боїться висловити публічно. Не зі всіма судженнями чи оцінками згідна і це чудово. На презентації була когорта журналістів з різних місцевих каналів. Всі молоді, віком навколо 25 років. Працюють за схемою, знімають за схемою, шумлять і хіхікають в кінці залу, заважаючи людям слухати. Найсумніше те, що розмову, з якої можна було б зробити бомбезний матеріал вони всі дружньо також прохіхікали. Знімали нудний початок, виконання під плюсовку пісні, яка відверто НЕ кидала на коліна і автограф-сесію.
На презентації говорилося про формування третього класу суспільства і труднощах з цим. Так от, четверту владу також ще дресирувати і дресирувати.
***
Український Тиждень цього тижня потішив цікавими матеріалами про Крим, але мою увагу найбільше привернула стаття про вчені ступені і переоцінку їх значення. Оскільки досить тісно обертаюсь з академічних колах Львова і Кракова, мене давно дивує величезна кількість українських студентів, які після магістратури всіма правдами і неправдами пнуться за науковим званням. В численних дискусіях мені так ніхто і не зміг пояснити - навіщо? Доплата до зарплати? В ринкових умовах ха-ха три рази - в мене співбесіду не прийшов ще жоден аспірант з червоним дипломомю Престиж? Знову смішно. Задоволення амбіцій батьків? А як батьки скажуть загубити ще чотири роки і купу сил щоб повчитись в тибетського монаха левітувати - поїдете?
З мого курсу близько 30 осіб зараз є в різних аспірантурах. Більш ніж половина з них поняття не має про практичну сторону тих юридичних проблем, які вони намагаються описати. Роботи більшості - це компіляції даних і переливання з теорії в теорію, в той час, як ніхто з науковців досі не порозставляв правильно коми і наголоси в деяких наших нормативних актах, зокрема, що стосується цінних паперів.
Мене запрошували пройти докторантуру в Ягеллонському університеті. Тільки що ж я ще 3 роки тому могла нового написати? Яке мудре і живе порівняння розв'язків тих самих проблем в Україні і Польщі зробити, якщо практики було, як кіт наплакав?
Чи писатиму щось в майбутньому? Можливо, але це вже інша історія.
***
Дуже люблю польський журнал MALEMAN. Його цільовою аудиторією є чоловіки, мабуть, 25+. Такої якості інформаційного продукту в Україні будь-якою мовою я ще не зустрічала: трохи легкої економіки, життя на прикладах успішних чоловіків, дуже багато якісного графічного матеріалу, історії бізнесу, вина, мистецтво, здоров'я, аналітично про спорт, книжки, музику, одяг, автомобілі, техніку, жінок. Одним словом - попси нема в жодній темі. Структура чітка і зручна: до неї звикаєш і починаєш не просто цікавитись журналом. Починаєш його любити. Слоган журналу: Life Style and Everything InBetween.
Чому він подобається мені? Все просто - тато хотів хлопця :)
***
Цього місяця польский Forbes поза традиційно цікавими фейлетонами і оглядами, в істричній рубриці потішив розлогою статтею про попередній монетарний союз в Європі - Латинський Монетарний Союз. Функціонував він між 1865-1927 роками. Почалося все з виникнення біметалевогї системи обігу грошей у Франції і стараннями Наполеона ІІІ поширилось на Європу. Конав союз довго і важко. Приклались до того всі, але найсмішніше те, що основною причиною його розвалу автор статті - Анджей Краєвський вважає швидких на руку греків, які додумались як обмінювати пошкоджені срібні монети на золоті, щоб вигравати на тому понад офіційний курс обміну.