шоста (з циклу "записки з озера")

Aug 27, 2013 17:55

хотів - отримав. оскільки погода вперто бавиться в осінь, а у дощ цього сезону я ще не плавав - пішов виправляти. професор був правий: вода сприймається теплішою за повітря. отак впевнено заходиш і пускаєшся вплав поміж качок та альбатросів, руйнуєш дрібні кільця на воді від опалих крапель, котрі врізаються в поверхню озера сворюючи отой високочастотний шум. можеш не нуркувати - голова уже і так мокра.
у дощ над озером висне сіра хмара. точніше дві: друга та, з котрої власне і падає дощ. а перша - то мов обємна завіса. окрім тебе тут ще одинокий човен з рибаками та ще один дядько-рибак на пірсі. ах, так, іще поряд птаство, частина якого бродить порожнім пляжем.
коли виходиш з води, а тобі на голову і на щойно витягнуте з води тіло далі падає вода, то в якусь мить сосни стають пальмами, озеро - тропічним морем і ти наче переносишся зі свого полісся кудись на південь. та холодний і з мокрою кірочкою пісок повертає тебе назад, нагадує, що тропіків ти ще не скоро потягнеш, та й взагалі те, що на дворі осінь.
хоча яка, в біса, осінь, якщо ще зранку ти засмагав у Ніки на колінах і ви розвязували кросворди?
                                            20130823, Пісочне

спогад, записки з озера, бльондинки, клац-клац, натура, література

Previous post Next post
Up