Знайомий одногрупник підкинув відео центрального німецького каналу про українських футбольних олігархів.
Знімальна група прокаталася чотирма містами (Харків, Донецьк, Київ, Львів) та поспілкувалася з президентами футбольних клубів в цих містах. Назви клубів теоретично мусять бути всім відомі. З першою цьогорічною трійкою лідерів чемпіонату журналісти проекту вгадали стовідсотково, а ось Карпати потрапили до списку, мабуть, тому шо в груповому етапі минулорічної Ліги Європи билися проти Дортмунду.
Запитували президентів в основному про те, як були зароблені гроші, якими нині спонсоруються клуби, і чи нормально, що футболом по суті управляють олігархи. На мою думку, сюжети зроблено трохи поверхово, але в ситуації, коли у нас взагалі схожі теми ніколи не піднімаються, виглядає дуже цікаво (складно навіть уявити журналіста якогось з національних каналів, що запитує Ахметов чи того ж Суркіса про те, як буди зароблені їх статки, а опісля додає до відео свій коментар про приналежність перших до партійної верхівки чи якихось інших муток).
Click to view
Як все-таки багато змінилося за останній рік в нашому футболі. І Суркіс вже не президент ФФУ, і Ярославський віддав (читай продав за "космічні" гроші) Металіст, і Карпати впали в таблиці нижче свого звичного рівня. А останнім часом взагалі ловлю себе на думці, що весь чемпіонат вариться у власному соку: тренери ті ж самі, гравці ті ж самі, незліченна кількість переходів (читай купівель трансферів та оренд) виглядає, наче звичайне перекладання з однієї кишені штанів в іншу.
Так і живемо, з усією абсурдністю існування такого футболу, коли клуби (читай київський Арсенал), що не мають власної академії, бази, стадіону (що ще можна сюди вписати?) потрапляють до кваліфікацій Ліги Європи. Коли майже у всіх учасників присутня мотивація розділити бабло, що виділяють, а думки про ефективне їх використання та реальну проекти з'являються лише у керівників декількох клубів. Як можна взагалі вболівати за спорт у такому вигляді? (ну як мінімум за київський Арсенал :)
п.с. в Німеччині є така фішка, що тур розбивається на три дні (по суті, як і в Україні), але в п'ятницю та неділю показують по одному топовому матчу, а решта йде в суботу у вигляді теле-конференції (у нас її називають "перекличкою"), оскільки всі матчі починаються точно в один і той самий час. Коли я розповів знайомому німцю про практику транслювання всіх без виключення матчів туру, то він почміхаючись підколов: "Мабуть, складно вашим мужикам взагалі, стільки часу вбивати на вихідних, щоб побачити всі матчі."