16 днів літа
нарешті, дощ
чоловік у трамваї сказав: 16 днів буде літо
здається, його недочули
16 днів буде літо
повторив він трохи роздратовано
ще б пак
це не якісь там 500 дейз оф Саммер
не три місяці неба, яке намагається впасти
не майже 92 прогулянки Карпатами
або декілька білих ночей
наостанок
на згадку
про чиїсь теплі доторки
долоні
пальці
пшеничне волосся
нещасних 16 днів
а, можливо, просто чиясь погана звичка
рахувати дні
непомітно в*їлась під мою шкіру
і я читаю на біґбордах інші слова
бачу не ті образи
чи радше - образи?
"ми відповідаємо за тих, кого любимо"
а Екзюпері, здається, був би проти
подібних висловлювань
мені читається нав*язливість
чи тут йдеться про взаємне почуття?
знов не влучно
16 днів проти насильства
16 днів революції на граніті
і ні слова - про літо
я чула щось погане про Америку Лівію Британію
а якщо завтра - війна?
якщо так
то ні хвилини, ні миті не буде
що казати вже про цілих 16 днів?
мені страшно засинати
не знаючи нічого про тебе
страшно засинати
не побачивши твоїх очей
не побажавши гарних снів
не заваривши тобі духм*яного чаю
з чабрецем чи м*ятою
ніби востаннє
страшно усвідомлювати неможливість
зустрічей, посмішок, розумного нетерпіння
нестерпного розуміння, взаємного випромінювання
неможливість будь-чого
пов*язаного з тобою
нехай і цих спорожнілих 16 днів літа
адже з кожним днем - все порожніше
просто вони знають дещо невідоме мені
вони знають, кеди якого кольору ти взуваєш на прогулянку
знають, скільки птахів пролітає повз твоє вікно
знають, яким голосом ти декламуєш..
та на разі, немає значення
я залишаю їх тобі
цілих 16
як найкращий подарунок на день народження
як найнестерпнішу пісню, яка завжди з тобою
як найщемкішу весну та найдзвінкіший
найневідиміший бубінець
у твоєму золотавому неначе мед волоссі
нехай вони будуть справді дощовими
або незрівняно сонячними
я знаю! тільки не кажи нічого
це буде нове кіно
16 днів літа
яка дотепна підслухана назва
але не ображайся
я більше не казатиму ні слова
адже тепер, всі до останнього -
вони твої.
чоловік у трамваї сказав: 16 днів буде літо
здається, його недочули
16 днів буде літо
повторив він трохи роздратовано
ще б пак
це не якісь там 500 дейз оф Саммер
не три місяці неба, яке намагається впасти
не майже 92 прогулянки Карпатами
або декілька білих ночей
наостанок
на згадку
про чиїсь теплі доторки
долоні
пальці
пшеничне волосся
нещасних 16 днів
а, можливо, просто чиясь погана звичка
рахувати дні
непомітно в*їлась під мою шкіру
і я читаю на біґбордах інші слова
бачу не ті образи
чи радше - образи?
"ми відповідаємо за тих, кого любимо"
а Екзюпері, здається, був би проти
подібних висловлювань
мені читається нав*язливість
чи тут йдеться про взаємне почуття?
знов не влучно
16 днів проти насильства
16 днів революції на граніті
і ні слова - про літо
я чула щось погане про Америку Лівію Британію
а якщо завтра - війна?
якщо так
то ні хвилини, ні миті не буде
що казати вже про цілих 16 днів?
мені страшно засинати
не знаючи нічого про тебе
страшно засинати
не побачивши твоїх очей
не побажавши гарних снів
не заваривши тобі духм*яного чаю
з чабрецем чи м*ятою
ніби востаннє
страшно усвідомлювати неможливість
зустрічей, посмішок, розумного нетерпіння
нестерпного розуміння, взаємного випромінювання
неможливість будь-чого
пов*язаного з тобою
нехай і цих спорожнілих 16 днів літа
адже з кожним днем - все порожніше
просто вони знають дещо невідоме мені
вони знають, кеди якого кольору ти взуваєш на прогулянку
знають, скільки птахів пролітає повз твоє вікно
знають, яким голосом ти декламуєш..
та на разі, немає значення
я залишаю їх тобі
цілих 16
як найкращий подарунок на день народження
як найнестерпнішу пісню, яка завжди з тобою
як найщемкішу весну та найдзвінкіший
найневідиміший бубінець
у твоєму золотавому неначе мед волоссі
нехай вони будуть справді дощовими
або незрівняно сонячними
я знаю! тільки не кажи нічого
це буде нове кіно
16 днів літа
яка дотепна підслухана назва
але не ображайся
я більше не казатиму ні слова
адже тепер, всі до останнього -
вони твої.