(а також в рамках народної самопомочі)

May 14, 2009 14:59

«Братове! Співвітчизники! Соратники!»
(Ні, не так, тут важливе індивідуальне звертання).
Отже:
«Брате! Сестро! Майн лібер френд! Якщо всередині - ніч, на серці - щем, у слухавках - “The Wall”, довкола - мур, надворі - смур і …ядскоє самодержавіє; якщо Твої стежки ведуть у тупики, за кожним поворотом - темний кут, а замість мами - глуха стіна, не впадай у відчай. Не панікуй, не зводь порахунків із життям, і не втікай у світ ілюзій. Ні Інтернет, ні наркомат, ні ґанджа ні Second Life, ні «колеса» нічого, крім віртуальних обманок і 3D-пасток Тобі не запропонують. А Ти напруж уяву. Згадай їжачка в тумані і дитячі малюнки. Довкола мур і no way out? Вихід є. Вихід завжди є.
Візьми олівець і намалюй. Намалюй вихід. Свій персональний вихід на своїй персональній стіні. Тим більше, що вона паперова. Намалюй двері і світ за ними. Намалюй маму, врешті-решт. Це не гріх. Спробуй, намалюй собі маму. Навіть, якщо Ти все життя вважав, ніби «мама» - це материнська плата комп’ютера. Не біда. Мама вигребе. І Ти вигребеш.
Намалюй себе. Спробуй хоч раз. Намалюєш - будеш жити».

(с) Іздрик

іздрик

Previous post Next post
Up