наші очі зроблені зі скла
мої очі зроблені зі скла...
вони інколи буваюсть схожі на ялинкові прикраси, які склодуви видувають щороку- ті самі новорічні кульки із зображенням будиночків ,запорошених "снігом", зимових червонобоких яблучок, і ще чогось святкового, що так пахне дитинством і мандаринами...
але найчастіше мої очі штампують компостерами в тролейбусі, номерами маршрутів і пахнуть метрополітеном....
вони стають схожими на вкриті пилом і дощем віконні шибки, де між рамами павук дбайливо зплів павутину...
і кожного ранку я намагаюсь розгледіти схід сонця,наскрізь пронизаного тобою. твоє серце настільки гаряче, що навіть невтомне сонце не може існувати без його полум"я...
для сонця день без тебе по вінця наповнений дощем...а ти ж знаєш, що таке для вогню -вода...
пам"ятаєш той день, коли без твоєї посмішки сонце не змогло прокинутись?... я хочу назавжди стерти той похмурий ранок....
я так сумую за сонцем...
його життя в твоїх руках....
я притуляюся до скла своїх очей і вдивляюся крізь павутину...так хочу розгледіти, як ти поспішаєш вузенькою вулицею до знайомої квартири...
хочу роздивитися в твоїх очах ранкове сонце....
і зрозуміти,що я- це лише відображення у твоїх очах....а ти....ти....т и . . .
(я)
вони інколи буваюсть схожі на ялинкові прикраси, які склодуви видувають щороку- ті самі новорічні кульки із зображенням будиночків ,запорошених "снігом", зимових червонобоких яблучок, і ще чогось святкового, що так пахне дитинством і мандаринами...
але найчастіше мої очі штампують компостерами в тролейбусі, номерами маршрутів і пахнуть метрополітеном....
вони стають схожими на вкриті пилом і дощем віконні шибки, де між рамами павук дбайливо зплів павутину...
і кожного ранку я намагаюсь розгледіти схід сонця,наскрізь пронизаного тобою. твоє серце настільки гаряче, що навіть невтомне сонце не може існувати без його полум"я...
для сонця день без тебе по вінця наповнений дощем...а ти ж знаєш, що таке для вогню -вода...
пам"ятаєш той день, коли без твоєї посмішки сонце не змогло прокинутись?... я хочу назавжди стерти той похмурий ранок....
я так сумую за сонцем...
його життя в твоїх руках....
я притуляюся до скла своїх очей і вдивляюся крізь павутину...так хочу розгледіти, як ти поспішаєш вузенькою вулицею до знайомої квартири...
хочу роздивитися в твоїх очах ранкове сонце....
і зрозуміти,що я- це лише відображення у твоїх очах....а ти....ти....т и . . .
(я)