Бордволк. Знайшов вебку, яку можна дивитись через андроiд на телефонi. Коли дуже-дуже заходить, включаю. Вчорашнiй ранок.
Сьогоднi йшов через мicт, було вiтряно. В навушниках Регiнка, Фолнiнг Чеар i це ii " My feet are buried in the sand and there’s a breeze ". Закриваю очi, пригадую, коли доводилось зависати в Бетанi до першоi ночi в очiкуваннi автобуса до Рехобута. В навушниках щось хороше. Виходиш на пустий пляж, хвилi сильно розбиваються об берег i сильний вiтер в обличчя. Зараз щось подiбне i на обличчi з'являэться дитяча посмiшка, як у вiсiм рокiв коли батьки давали шоколад. Головне вiрити i не вiдкривати очей.
Або ще одна дуже хороша
this is how it works
You peer inside yourself
You take the things you like
And try to love the things you took
And then you take that love you made
And stick it into some
Someone else's heart
Pumping someone else's blood
And walking arm in arm
You hope it don't get harmed