ЮЛЯ - ДА!

Nov 25, 2013 13:50

Прощаюсь зі знайомим в п'ятницю вечором біля Євромайдану.
Проводжу його на метро Хрещатик яке навпроти мерії. Перед входом
в метро бачу групку людей - чоловік 15, хлопців і дівчат які стоять колом.
В центрі кола стоїть пара - хлопець і дівчина. Він її обіймає, а вона сміється.
В руках стоявших в колі саморобні плакати із намальованими сердечками і
написами типу: "Коля любить Юлю".. Ім*я хлопця якщо чесно не запам*ятав.
Поки обговорили зі знайомим враження від Євромайдану і попрощались, коло
поріділо. Залишилась тільки пара і двоє друзів. Дівчина стоїть поруч із хлопцем і
тримає якусь коробочку в руках перед собою та сміється, а в метрах 5-6- від них
стоїть два самих стійких із кола. Ці два хлопці обійнявшись за плечі горланять на
всю вулицю: "Юля - ДА! Юля - ДА! Юля - ДА!" Чую вже в них голоса сідають...
В цей момент до пацанів підбагє міліціонер з претензією: "Так я непойняв, що
тут за агітація?! Яка Юля?!" Хлопці виправдовуються: "Ну нас найняли..." Міліціонер
відчувши, що маячать капітанські погони заговорив як герой Клінта Іствуда прищуривши
погляд і спльовуючи перед собою: "Хто вас найняв?" Хлопці щось пояснюють.
Через звук дощу та голоси інших людей не було чути. Було видно, що міліціонер
обертається, дивиться на пару яка вже обімалась та цілувалась і не звертала ні
на кого уваги. Потім міліціонер поплескав долонею по плечу одного із хлопців і
понуривши поглядж в землю вимовив: "Не треба тут кричати Юля - да..." Міліціонер
пішов, розуміючи, що капітанство необломилось, "терористів" не зловив...

історія, ЮЛЯ - ДА!

Previous post Next post
Up