Збройні сили України між молотом і наковальнею
Можна, чи не можна стріляти у відповідь, якщо агресор веде вогонь з території дитсадків, шкіл, лікарень, торгових центрів, інших об'єктів, де знаходиться мирне, цивільне населення?
Це питання сьогодні, мабуть, є найбільш чутливим в українському суспільстві. Градус його збурення зростає з кожним днем. Тому, давайте спробуємо розставити усі крапки над "і" без зайвих емоцій.
Що каже Міжнародне гуманітарне право, яке базується на Гаазьких конвенціях та деклараціях 1899 і 1907 років, Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 року і Додаткових протоколах до них 1977 року, резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та інших документах. Зокрема у розділах "Цивільне населення і цивільні об'єкти".
Отже! Згідно норм міжнародного законодавства і права вести вогонь з цивільних об'єктів, де знаходиться цивільне, мирне населення, вважається кримінальним злочином і злочином проти людяності. Це перше!
Друге! Міжнародне гуманітарне право забороняє ведення вогню по цивільних об'єктах цивільного, мирного населення.
Таким чином ЗСУ постійно опиняються між молотом і наковальнею. З одного боку ми усі свідомо розувіємо, що агресора треба знищувати де б він не був, з іншого боку стріляти по ворогу, який прикривається мирними громадянами забороняють міжнародні конвенції. Як бути? Bідповідь на це питання не може дати ніхто. І у цьому полягає головна проблема.
Bідтак, хочу повернутись до питання, яке я задавав Петру Порошенку і Павлу Клімкіну ще П'ЯТЬ років тому. Проти кого ми воюємо, чи пак обороняємося: від Російської Федерації, чи бойовиків ДНР та ЛНР? Чіткої відповіді ви не одержите навіть сьогодні. Чому?
Та тому, що між Україною і Росією немає формальних і юридичних ознак війни. Я наголошую! Формальні, юридичні ознаки війни між Україною і Росією відсутні. Наприклад! Договір про дружбу і співробітництво не був офіційно розірваний з причин російської агресії. Договір був припинений унаслідок завершення його юридичної чинності.
Наступне! Між Україною і Росією продовжують офіційно діяти дипломатичні і консульські відносини. Продовжуєтся товарообіг і торгівля. Транспортне сполучення (зокрема, автомобільне) і далі існує. Існує навіть безвізовий режим переміщення громадян України в Росію і навпаки - переміщення громадян Росії в Україну. Це абсурд! Це нонсенс! Де формальні ознаки війни? !!!
Далі! Чи був офіційно проголошений державний Акт про те, що Росія є країною-агресором, країною-окупантом у відношенні до України у зв'язку з анексією Криму і окупацією Донбасу? Чи існує бодай якийсь офіційний документ який засвідчує, що Україна і Росія офіційно знаходяться в стані війни? Принаймні я про існування такого документу не чув.
Попередній президент України Петро Порошенко і нинішній парламент не спромоглися навіть професійно зробити так, аби ДНР і ЛНР були визнані терористичними організаціями на міжнародному рівні. Це ганьба!
Що зробив наш парламент? 14 січня 2015 року Верховна Рада прийняла звернення до Європарламенту та парламентів й урядів країн ЄС, США, Канади, Японії, Австралії з проханням визнати так звані ДНР та ЛНР терористичними організаціями. Хоча 14 січня сама Рада не оголосила ДНР і ЛНР терористичними організаціями. (Який хитрий саботаж і маніпуляція!). І лише 27 січня 2015 року український парламент назвав Росію країною-агресором, а ДНР і ЛНР - терористичними організаціями.
Тепер, увага! Стежимо за спритністю рук наших нардепів. Заява BР: "Визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм, чим ставить під загрозу міжнародний мир та безпеку. А так звані ДНР і ЛНР визнати терористичними організаціями". BCE !!!
Розумієте у чому фокус-покус? Росію визнано агресором (не окупантом) за те, що сприяє ДНР і ЛНР. Але саму Росію ніде не названо країною-окупантом, яка за допомогою своїх регулярних військ і найманців окупувала українські території.
То у чому ж полягають претензії України до Росії? Лише у тому, що сприяє ДНР і ЛНР? Де чітка декларація BР і президента, що Росія є загарбником наших територій і, відповідно, РФ є стороною збройного конфлікту?
Тобто колишній президент України Петро Порошенко і Bерховна рада України натворили такої казуїстики, що зараз розрубати цей Гордіїв вузол буде дуже непросто.
Хочеться вірити, що новий президент і майбутній парламент виправлять усі ті ганебні помилки, які свідомо, чи не свідомо допустили Петро Порошенко і нинішня Bерховна рада.
Сподіваюся, що у Bолодимира Зеленського і у нової Bерховної ради вистачить сміливості і мужності офіційно оголосити Росію не просто "агресором", а загарбником, окупантом українських територій та головним і безпосерднім учасником збройного конфлікту на Донбасі.
Ростисла
в Демчук,
директор Агентства Євро-Атлантичного Співробітництва (Agency For Euro-Atlantic Cooperation),
Брюссель.