О бедном кацапє замолвітє слово
Знайомі з Ялти розказують, як там місцеві росіяни вже радіють приходу російських військ (спершу були перелякані). Мовляв, «так тепер тихо, спокійно». На жаль, питання, чи було раніше гучно й неспокійно, їм ніхто не поставив.
А деякі клавіатурні нановоїни з нашого боку вже прогнозують, що через місяць-два ці любителі окупації вимагатимуть нового референдуму - про повернення в Україну. Бо паршиво там все буде. Ні, людоньки. Паршиво там, звісно, буде, ще й як паршиво, от тільки назад ніхто з кримської кацапні не проситиметься (про українців та кримських татар ми мову не ведемо). Бо вони тупі. І психологія у них, як у Івана в анекдоті:
Захотілося якось Івану (на нашому, ясне діло, а російському) випити. Та так захотілося, аж морда болить. Але працювати він не любить, а до получки ще далеко. Що ж робити? Пішов Іван до Абрама.
- Позич - каже - руб до получки.
- Добре - каже Абрам - тільки віддаси два рублі.
Подумав Іван, подумав, як це два рублі віддавати - але випити страшенно хочеться, хоч вовком вий. Махнув рукою:
- Пиши розписку.
Написав Абрам розписку, підписався Іван, взяв руб і вже хотів іти, а Абрам йому й каже:
- Слухай, Іване, ти ж усі гроші знову проп’єш, і віддавати борг буде нічим. І він тільки збільшуватиметься. От ти зараз гроші маєш, чому б тобі частину боргу не віддати, щоб потім не морочитися?
Подумав Іван: а й справді. І віддав Абраму назад руб. Іде від нього з порожніми руками й думає: як це так? І грошей немає, і Абраму руб винен, і ніби все правильно?..
А крім інтелектуальної складової кацапської психології є ще моральна складова. Але краще за мене про це вже написав alexzavodyuk в дописі « Торжество убогих». Там багато букв, але рекомендую.
А деякі клавіатурні нановоїни з нашого боку вже прогнозують, що через місяць-два ці любителі окупації вимагатимуть нового референдуму - про повернення в Україну. Бо паршиво там все буде. Ні, людоньки. Паршиво там, звісно, буде, ще й як паршиво, от тільки назад ніхто з кримської кацапні не проситиметься (про українців та кримських татар ми мову не ведемо). Бо вони тупі. І психологія у них, як у Івана в анекдоті:
Захотілося якось Івану (на нашому, ясне діло, а російському) випити. Та так захотілося, аж морда болить. Але працювати він не любить, а до получки ще далеко. Що ж робити? Пішов Іван до Абрама.
- Позич - каже - руб до получки.
- Добре - каже Абрам - тільки віддаси два рублі.
Подумав Іван, подумав, як це два рублі віддавати - але випити страшенно хочеться, хоч вовком вий. Махнув рукою:
- Пиши розписку.
Написав Абрам розписку, підписався Іван, взяв руб і вже хотів іти, а Абрам йому й каже:
- Слухай, Іване, ти ж усі гроші знову проп’єш, і віддавати борг буде нічим. І він тільки збільшуватиметься. От ти зараз гроші маєш, чому б тобі частину боргу не віддати, щоб потім не морочитися?
Подумав Іван: а й справді. І віддав Абраму назад руб. Іде від нього з порожніми руками й думає: як це так? І грошей немає, і Абраму руб винен, і ніби все правильно?..
А крім інтелектуальної складової кацапської психології є ще моральна складова. Але краще за мене про це вже написав alexzavodyuk в дописі « Торжество убогих». Там багато букв, але рекомендую.