Про французьку освіту
Вже покійний математик Володимир Арнольд любив в останні роки розказувати всякі страшилки і байки про жахливий рівень освіти на Заході. Оскільки він там (у Франції та США) справді викладав багато років, доводиться вірити.
Ось іще одна стаття на цю тему (власне, тільки про Францію):
В. ДОЦЕНКО
ПЯТОЕ ПРАВИЛО АРИФМЕТИКИ
Історії, описані в цій статті, вражають навіть більше, ніж арнольдівські. Тут не тільки про невміння складати дроби, тут ще й історії про нездатність обчислити сторони трикутника, про те, що похідна - "це такий штрих при знаку функції" і подібні маразми, які ні в які ворота не лізуть. Я навіть не буду вибирати найідіотськішу історію, а просто зацитую висновок автора про здібності і ментальні установки випускників паризьких ВНЗ:
Одна беда - думать они не умеют совершенно. Исполнить указанные, четко сформулированные преподавателем манипуляции - пожалуйста, что-нибудь выучить, запомнить - сколько угодно. А вот думать - никак. Эта функция организма у них, увы, атрофирована полностью. Ну а кроме того, теоретическую физику они, конечно, не знают совершенно. То есть они, конечно, знают массу всевозможных вещей, но это какая-то пестрая, совершенно хаотичная мозаика из массы всевозможных маленьких "знаний", которые они с успехом могут использовать, только если вопросы им приготовлены в соответствии с заранее оговоренными правилами, совместимыми с этой мозаикой.
До речі, щось таке знайоме, знайоме є в цьому описі... А, ну точно: всі, хто стикався близько з нашою Могилянкою, кажуть про неї приблизно те саме, тільки з однією відмінністю: у нас навіть зубрити й заучувати не вміють - і не хочуть. Тут такі вчаться, що самі вже все "постіглі".
А тут нам ще й оболонський процес на голову. Щоб все стало, як в Європі. Або в Могилянці.
Ось іще одна стаття на цю тему (власне, тільки про Францію):
В. ДОЦЕНКО
ПЯТОЕ ПРАВИЛО АРИФМЕТИКИ
Історії, описані в цій статті, вражають навіть більше, ніж арнольдівські. Тут не тільки про невміння складати дроби, тут ще й історії про нездатність обчислити сторони трикутника, про те, що похідна - "це такий штрих при знаку функції" і подібні маразми, які ні в які ворота не лізуть. Я навіть не буду вибирати найідіотськішу історію, а просто зацитую висновок автора про здібності і ментальні установки випускників паризьких ВНЗ:
Одна беда - думать они не умеют совершенно. Исполнить указанные, четко сформулированные преподавателем манипуляции - пожалуйста, что-нибудь выучить, запомнить - сколько угодно. А вот думать - никак. Эта функция организма у них, увы, атрофирована полностью. Ну а кроме того, теоретическую физику они, конечно, не знают совершенно. То есть они, конечно, знают массу всевозможных вещей, но это какая-то пестрая, совершенно хаотичная мозаика из массы всевозможных маленьких "знаний", которые они с успехом могут использовать, только если вопросы им приготовлены в соответствии с заранее оговоренными правилами, совместимыми с этой мозаикой.
До речі, щось таке знайоме, знайоме є в цьому описі... А, ну точно: всі, хто стикався близько з нашою Могилянкою, кажуть про неї приблизно те саме, тільки з однією відмінністю: у нас навіть зубрити й заучувати не вміють - і не хочуть. Тут такі вчаться, що самі вже все "постіглі".
А тут нам ще й оболонський процес на голову. Щоб все стало, як в Європі. Або в Могилянці.